ГДЗ Історія України 9 клас. Підручник [Гісем О.В., Мартинюк О.О.] 2022

Запитання і завдання
2. Які зміни відбулися в економічному розвитку українських земель у складі Російської імперії в середині XIX ст. порівняно з попереднім періодом?
Розвиток промисловості стримували відсутність ринку вільнонайманої робочої сили та вузький попит на промислову продукцію. Залишки кріпосницьких відносин перешкоджали також процесу розшарування селянства та формуванню суспільних верств селян-підприємців і сільських найманих робітників.
У середині ХІХ ст. поступово почали окреслюватися нові напрямки господарської спеціалізації українських регіонів. У господарстві Півдня провідне місце замість вівчарства посіло вирощування пшениці на експорт. На Лівобережжі та Слобожанщині через віддаленість від ринків збуту зерна в південній частині головним джерелом прибутків стало тваринництво, у північній — тютюнництво й льонарство. Значні прибутки місцевим землевласникам давало винокуріння.
Протягом першої половини XIX ст. власники маєтків Правобережжя спеціалізувалися на вирощуванні зерна, яке продавали через чорноморські порти. Щоб отримати більше посівних площ, вони забирали в свої господарства дедалі більше земель, унаслідок чого тут з’явилася велика кількість безземельного кріпосного селянства.
Спочатку цукрова промисловість була переважно дворянською. Пізніше сюди почало вкладати капітали купецтво. Однак купці не мали можливості використовувати безоплатну працю кріпаків і стали залучати найманих робітників. Таким чином, цукробурякова промисловість набувала ринкового характеру і за своїм змістом ставала прямою протилежністю панівній кріпосницькій системі господарювання.
3.  Розкрийте взаємозв’язок між передумовами і причинами селянської реформи.
До здійснення модернізації Росію підштовхували кілька історичних передумов.
- Подальше існування кріпосного права загрожувало імперії перетворитися на другорядну країну, про що свідчила її поразка в Східній (Кримській) війні. Селянський рух в українських губерніях наприкінці війни, постійні вимоги звільнення селян із боку всіх опозиційних імперській владі сил, ліквідація кріпацтва на західноукраїнських землях у 1848 р.  — усе це також сприяло перетворенню проблеми скасування кріпацтва на нагальну потребу подальшого розвитку імперії.
- Кріпосне право сповільнювало темпи економічного розвитку країни. Наявність у складі імперії таких регіонів, як Південь України, переконливо засвідчувала переваги вільнонайманої праці. Водночас виникали численні невідповідності між відносинами, які тут існували, і порядками в інших частинах імперії. Проте дворянське землеволодіння забезпечували своїми господарствами близько 50 % товарного хліба, їх швидке та одночасне усунення могло призвести до катастрофічних наслідків.
- Кріпосне право за формою та змістом нагадувало рабство. Воно засуджувалося більшістю представників різних суспільних верств. До того ж приклад європейських держав, де кріпацтво вже ліквідували, демонстрував, що це не ослабило владу, а навпаки змінило її, відкривши нові можливості для розвитку господарства.
Причини реформи:
- Усвідомлення керівними колами Росії, що збереження кріпосного права спричинить її економічну відсталість
- Поразка Російської імперії у  Східній (Кримській) війні 1853—1856  рр. стала для неї справжнім приниженням
- Кріпосне право перешкоджало, а  інколи ставало несумісним, із  розвитком ринкових відносин
- Збільшення кількості й  посилення інтенсивності селянських протестів
4.  Висловіть обґрунтовану думку щодо того, чи вплинули російські «великі реформи» 60—70-х рр. ХІХ ст. на розвиток українських земель.
За «Положенням», селяни мали об’єднуватись у громади (общини). Землю отримували не окремі селянські господарства, а громади. Через декілька років після реформи 1861 р., що торкалася приватновласницького селянства, зміни відбулися і в становищі державних селян, які становили 44 % усього селянства українських земель.
Скасування кріпосного права стало поштовхом до перетворень в інших сферах життя, що й обумовило подальші реформи. Із метою вдосконалення системи місцевого управління в 1864 р. здійснили земську реформу. За нею в повітах і губерніях запроваджувалося земське (місцеве) самоврядування. Земства складалися з розпорядчих (повітових і губернських земських зборів) та виконавчих (повітових і губернських земських управ) установ. До повітових зборів обирали гласних (депутатів) від різних станів — землевласників, міських власників і селянство. На повітових зборах обиралися гласні губернських земських зборів.
За міською реформою 1870 р. самоврядування в містах змінювалося зі станового на безстанове. Відповідно до закону 1875 р., в усіх містах українських земель створювалися міські думи. Виборче право надавалося чоловікам із 25 років, але тільки тим, хто був власником нерухомості, торговельних і промислових підприємств.
«Великі реформи» 60—70-х рр. XIX ст., як їх називали в тогочасній Російській імперії, розв’язали чимало застарілих соціально-економічних проблем, що заважали її розвитку. Вони усунули багато з того, що гальмувало розвиток капіталістичних відносин. Проте ці реформи не були незавершені, і у 80-ті рр. XIX ст., які увійшли в  історію Російської імперії як «доба Контрреформ», деякі з  них були скасувані.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 32

ГДЗ Підручник 2022 Історія України 9 клас Гісем Мартинюк Ранок