ГДЗ Історія України 9 клас. Підручник [Гісем О.В., Мартинюк О.О.] 2022

Запитання і завдання
2.  Якими були головні причини українсько-польського протистояння в Галичині?
Незважаючи на недосконалість, конституційні реформи 60-х рр. XIX ст. в Австрійській імперії мали далекосяжні наслідки: 1) вони створили підґрунтя для розгортання національно-політичних рухів; 2) всім народам імперії було відкрито шлях до здобутків європейської демократії; 3) відбулося утвердження парламентаризму.
3.  Робота в малих групах. Обговоріть і з’ясуйте причини появи старорусинства в українському русі на західноукраїнських землях та його переважання в 60—80-ті рр. XIX ст.
Значну роль у становленні ідей старорусинства відіграло греко-католицьке духовенство, яке в роки реакції стало на захист староукраїнських звичаїв, виступило проти латинізації церковної та світської культури, зокрема проти спроб перевести «руську мову» на латинський алфавіт, замінити юліанський календар григоріанським.
Причинами домінування старорусинства були:
- посилення польських позицій у Галичині, зневіра українців у справедливості австрійської влади;
- зневіра у власні сили, пошук надійної зовнішньої опори (такою опорою вбачалася Російська імперія);
- поширення серед значної частини галицького селянства у 60—80-х рр. XIX ст. сліпої віри в російського царя;
- консервативний характер українського суспільства в Галичині;
- допомога російських військ Австрії у придушенні угорської революції 1848—1849 рр.;
- поширення ідей панславізму (теорія про особливу роль слов’ян та необхідність їх об’єднання в єдину державу);
- падіння авторитету імперської влади після поразок у  війнах 1859  і  1866  рр.;
- загострення відносин Австро-Угорщини та Російської імперії.
4. Якою є роль товариства «Просвіта» в розбудові національного життя?
Провідники українського руху в Галичині усвідомлювали, що без підтримки населення будь-яка політична боротьба не матиме успіху. Із цією метою протягом другої половини XIX ст. національне життя розбудовувалося через створення мережі громадсько-політичних, економічних, культурно-освітніх установ, товариств, які мали забезпечити культурні та економічні потреби українського населення, водночас стримуючи польський вплив на нього. Основою цього процесу стало товариство «Просвіта».
5. У чому полягала суть розбіжностей між старорусинами й народовцями?
Народовці дотримувалися ідей національного відродження, започатковані «Руською трійцею» та діячами з  Наддніпрянської України. Вони виходили з того, що українці — це окрема нація, яка живе на території від Кавказу до Карпат. Головними цілями діяльності народовців були розвиток української мови на основі народної говірки, створення єдиної літературної мови, піднесення культурного рівня народу західноукраїнських земель, згуртування національних інтелектуальних сил. Саме тому на першому етапі своєї діяльності народовці зосередилися на культурно-просвітницькому питанні. Спочатку розбіжності між старорусинами й народовцями стосувалися тільки мови й літератури. В інших сферах прибічники обох напрямків мали багато спільного.
6. Якою була мета польського руху? Які течії існували в польському русі Галичини? Як вони ставилися до українства?
Після ліквідації польської державності перед польським визвольним рухом постало завдання відновлення держави, об’єднання в  ній усіх польських земель, поділених між трьома імперіями.
Унаслідок польсько-австрійського компромісу Галичина отримала автономію, у якій провідні позиції посіли поляки. Творці компромісу плекали надію перетворити Галичину на «польський П’ємонт», навколо якого в майбутньому відбудеться об’єднання польських земель у межах історичних кордонів (тобто 1772 р.). У Галичині мала сформуватися модель майбутньої Польської держави. Галицькому сейму в цій системі належала визначальна роль. Він, з одного боку, розглядався як наступник сеймів давньої Речі Посполитої, що засвідчувало неперервність державотворчих традицій. З іншого боку, як єдиний парламент на землях переділеної Польщі, сейм мав служити інтересам усього народу, бути виразником його волі. Таких позицій дотримувалися краківські консерватори (стальчики). Крім того, вони засуджували будь-які насильницькі дії та закликали польське суспільство зайняти лояльну позицію щодо австрійського імператора. У політиці щодо українського населення вони переконували польську громадськість піти на компроміс. Політичними суперниками стальчиків були східногалицькі консерватори (подоляки), краківські та львівські ліберал демократи. Останні вимагали від імператора надання полякам таких самих прав, що й угорцям, і проведення виборчої реформи. Подоляки хоча загалом підтримували стальчиків, категорично відкидали можливість будь-якої згоди з українцями. Ці обидві течії (консервативна і  ліберальна) були представлені переважно польською аристократією, яка міцно тримала владу в  Галичині.
7.  Визначте мету єврейського руху в Галичині. Яким було його ставлення до українства?
Крім української та польської, впливовою громадою краю була єврейська. На 1880 р. вона складала 11,52 % населення Галичини.
У політичній площині єврейська громада, а особливо її еліта, була схильна до мирного співіснування з владою, отже, до співпраці з поляками. Деякі з них навіть закликали до добровільної польської асиміляції. Багато євреїв стали щирими польськими патріотами. Проте така тенденція в єврейській громаді тривала лише до початку 90-х рр. XIX ст. Це було зумовлено тим, що в польському русі почав наростати антисемітизм. Реакцією на нього стало поширення ідей сіонізму. Ідеалом сіоністів було утворення єврейської держави в Палестині, а головною метою в Галичині — боротьба за збереження єврейської національної ідентичності.
Така зміна пріоритетів у єврейському русі позначилася і на українсько-польському конфлікті: євреї в ньому посіли переважно нейтральну позицію, а подекуди підтримували українців.
8. Охарактеризуйте систему виборів до Галицького сейму.
Галицький крайовий сейм знаходився у Львові і був парламентом провінції під назвою «Королівство Галичини та Лодомерії з Великим князівством Краківським», яка була частиною Австро-Угорської імперії. До складу Сейму входив 161 посол (тобто, депутат). Сеймова каденція тривала 6 років, і виборці не могли відкликати своїх депутатів.
Порядок проведення виборів до Сейму визначався законом під назвою «Виборча сеймова ординація для Галичини». Право брати участь у виборах мали австрійські піддані у віці від двадцяти чотирьох років, які сплачували з власного майна податок певної величини. Натомість висувати кандидатами на виборах дозволялося австрійських підданих – мешканців Галичини, які досягли тридцяти років і не були обмежені у політичних правах. До участі у виборах не допускалися банкрути, особи, що на день виборів перебували під слідством, а також особи, в минулому засуджені за кримінальні злочини.
Голосування у день виборів було усним та відкритим: прийшовши на виборчу дільницю, виборець мав уголос, не користуючись жодними записами, назвати виборчій комісії ім’я та прізвище обраного ним кандидата. Перемагав кандидат, який отримав більшість голосів, якщо ж 2 кандидата набрали однакову кількість голосів, переможець визначався жеребкуванням.
Жінки могли брати участь у голосуванні тільки через своїх довірених осіб чоловічої статі – приміром, батька, чоловіка або брата. Однак в Ординації нічого не говорилося про саму можливість для жінки бути обраною до Сейму. Скориставшись цим, львів’янка Марія Дулембянка виставила свою кандидатуру на парламентських виборах 1908 року і набрала 511 голосів, проте дільнична виборча комісія визнала їх недійсними.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 32

ГДЗ Підручник 2022 Історія України 9 клас Гісем Мартинюк Ранок