ГДЗ Історія України 9 клас. Підручник [Гісем О.В., Мартинюк О.О.] 2022
27.10.2022,
9 Клас / Історія України,
13 394,
2
Розділ VІ. Україна початку ХХ ст. перед викликами модернізації
§ 24. Соціально-економічний розвиток українських земель
Запитання і завдання2. Колективне обговорення. Якими були характерні риси розвитку промисловості на українських землях?
По-перше, їх розподіл між двома імперіями не давав сформуватися єдиному господарському комплексу. У складі Російської імперії та Австро-Угорщини господарства розвивалися як окремі складові економік двох імперій. Найрозвиненішими галузями економіки на українських землях у складі Російської імперії були кам’яновугільна та металургійна, у складі Австро-Угорщини — нафтодобувна та лісообробна.
По-друге, у промисловості панівну роль відігравав іноземний капітал. Особливо чітко це виявлялося в Донецько-Криворізькому промисловому районі, де значна кількість шахт, рудників, заводів належала іноземцям. Так, у чорній металургії Півдня діяло 18 акціонерних підприємств, капітал 12 з яких повністю належав іноземним компаніям (бельгійським, французьким, британським, німецьким), а в інших був мішаним. Понад 25 % іноземного капіталу, вкладеного в економіку Російської імперії, припадало на українські землі. Зокрема, у вугільній промисловості іноземцям належало 63 % основного капіталу, у металургії — 90 %. У нафтодобувній промисловості на українських землях у складі Австро-Угорщини, яка давала 5 % світового видобутку нафти, контроль за іноземним капіталом (німецьким, британським, французьким) був повним.
По-третє, економічний розвиток окремих регіонів відбувався нерівномірно. Одні регіони й міста були промислово розвиненими: Донбас, Одеса, Харків, Катеринослав (тепер Дніпро), Миколаїв, Львів, Тернопіль, Чернівці; в інших — промисловий розвиток майже повністю був відсутній (Закарпаття, Волинь, Поділля, Чернігівщина тощо).
По-четверте, на початку нового століття після загальноєвропейської економічної кризи 1900—1903 рр. стали помітними високі темпи економічного зростання й інтенсивний розвиток машинобудування, електротехнічної та інших новітніх галузей виробництва.
3. Охарактеризуйте розвиток сільського господарства на українських землях у цей період.
Незважаючи на доволі стрімкий розвиток промисловості, більшість населення українських земель (80—90 %) було зайнято в сільському господарстві. Провідні позиції в землекористуванні й товарному виробництві сільськогосподарської продукції зберігали поміщицькі господарства. У різних регіонах частка поміщицьких земель коливалася від 40 до 60 %. Характерною рисою землеволодіння селянства було збільшення кількості господарств унаслідок їх дроблення, що супроводжувалося постійним зменшенням земельних наділів. Спостерігалося таке явище, як аграрне перенаселення. Воно було зумовлене демографічним вибухом другої половини ХІХ ст. і неспроможністю промисловості, що лише розвивалася, поглинути велику кількість вільної робочої сили. Надлишок робочої сили становив близько 9,3 млн осіб. Близько 80 % селянських господарств становили незаможні селяни, заможних налічувалося лише 5—8 %. Такий стан селянського господарства не дозволяв швидко впроваджувати новітню агротехніку і технології. Частими були неврожаї та голод. Сільське господарство було малоефективним, розвивалося на екстенсивній основі й працювало переважно на забезпечення власних потреб. Розвиток товарного виробництва був дуже повільним.
4. Яку роль у розвитку українського економічного життя відігравав кооперативний рух?
Українські селяни, господарюючи в ринкових умовах, стикалися з багатьма проблемами: збут продукції, придбання техніки, отримання позик у банках тощо. Самостійно вирішити їх було дуже складно. Селяни, а також міське населення (дрібні ремісники й робітники) за допомогою українських громадських діячів об’єднувалися в різноманітні кооперативи (споживчі, виробничі, кредитні тощо). У тогочасних політичних умовах кооперативний рух для українців став засобом захисту їхніх соціально-економічних інтересів, сприяв формуванню вмінь брати участь у діяльності самоврядних економічних організацій, був школою підготовки майбутніх громадських діячів.
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter