ГДЗ ДПА 9 клас. Українська мова [Єременко О.В., Лупійчук А.В.] 2019

Любив дивитися, як тоді його охоплював чудовий, меланхолійний настрій: не хотілося й пальцем і тіло застигало десь так, як і оте непомірне побільшене

сонце. Не раз і не десять, відчуваючи наближення цього менту, Климентій відшукував затишну місцину, відслонену до заходу: чи був це ганок школи, як сьогодні, чи горбок, чи лава в саду, чи придорожній камінь, — сідав обличчям до сонця й дивився, як химерно і гарно міняються вечорові барви. Сьогодні сидів-таки на ганку школи, де зупинився, не мав клопотів із тілом, був-бо ситий ще від того пишного сніданку, бо жінки, бачачи, як долягає вареників, замовляли одна за одною шинкарці ще й ще, захоплено дивлячись, як панотець із тим управляється, а він чинив це справно, бо тут, у школі, як на татарському полі: є де сісти, а нічого з’їсти, а ївши — не ївши, лягай спати. Отож коли траплялася оказія, він її не минав, тим більше, що в жінок його заповзятливість до ложки чомусь викликала непідробне захоплення. Отож і тепер, під вечір, відчував приємну ситість, а заходом міг безбурно помилуватися — таки не грали йому кишки марша. Отож сидів і дивився на гру вечорового кеба, і йому, відповідно до барвистих переливів, грала душа. При тому думав про незавидну долю мандрівного ченця, який волочиться по школах чи корчмах, і це правду сказав жіночкам: у нього є щодо таких осудний вірш, бо хоча й сам був мандрованцем, але подібних собі засуджував, навіть радив не давати їм милостини.

235 слів

За В. Шевчуком