ГДЗ ДПА 9 клас. Українська мова. Збірник диктантів [Білецька О.] 2019
15.05.2019,
ДПА,
9 659,
2
97. Лебединий шлях
З давніх-давен через село Медвин пролягає лебединий шлях. Коли запахне відталою землею і березовим соком, птахи приносять на святкових крилах вологе тепло. Іноді лебеді падали недалеко від села на прибутну воду, близько підпускали до себе дітвору Й дорослих. Потім птиця, струшуючи живі краплини, розгонисто підіймалася вгору, а людина, роняючи піт, хилилася в роботі низько до землі; проте їй ще довго-довго ввижались оті сонцем перемиті віщуни тепла, що на крилах приносять весну і з нею відгомін неясних надій.
Уже другий день над фіалковим маревом лісу, над сіро-зеленуватим туманцем верб і яворів, над зеленооким безладдям замшілих стріх сіється срібний двоголосий передзвін. Може, то не лише птиця, а й вербне сонце розгойдує свій передсвятковий дзвін і струшує на землю співуче золото росин. Воно, це сонячне золото, нерівними жмутками лягло на гребені хвиль, по вінця залило тихі, з вибіленими кладками копанки, а кожна калюжка вмістила в собі не маю і не багато — цілий круг світила.
Над водою гірко пахло осиковими сережками, вербовими котиками й соком, що пробивав молоду кору. Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді.
176 слів
За М. Стельмахом
ГДЗ 9 клас ДПА Українська мова Підручники і посібники Білецька 2019
З давніх-давен через село Медвин пролягає лебединий шлях. Коли запахне відталою землею і березовим соком, птахи приносять на святкових крилах вологе тепло. Іноді лебеді падали недалеко від села на прибутну воду, близько підпускали до себе дітвору Й дорослих. Потім птиця, струшуючи живі краплини, розгонисто підіймалася вгору, а людина, роняючи піт, хилилася в роботі низько до землі; проте їй ще довго-довго ввижались оті сонцем перемиті віщуни тепла, що на крилах приносять весну і з нею відгомін неясних надій.
Уже другий день над фіалковим маревом лісу, над сіро-зеленуватим туманцем верб і яворів, над зеленооким безладдям замшілих стріх сіється срібний двоголосий передзвін. Може, то не лише птиця, а й вербне сонце розгойдує свій передсвятковий дзвін і струшує на землю співуче золото росин. Воно, це сонячне золото, нерівними жмутками лягло на гребені хвиль, по вінця залило тихі, з вибіленими кладками копанки, а кожна калюжка вмістила в собі не маю і не багато — цілий круг світила.
Над водою гірко пахло осиковими сережками, вербовими котиками й соком, що пробивав молоду кору. Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді.
176 слів
За М. Стельмахом
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter