ГДЗ ДПА 9 клас. Українська мова. Збірник диктантів [Білецька О.] 2019
15.05.2019,
ДПА,
9 659,
2
98. Безіменні квітті
Вони прорізуються із щойно розмерзлої землі напровесні, коли по видолинках ще не зовсім розтанув ніздрюватий сніг. Прислухайтесь — почуєте, як протинає землю їх цупка поросль. Наче зеленими вістрями списів уперто пробиваються вони з безформного мороку до прозорого повітря. Здається, ось-ось рядами постане з-під землі міфічне воїнство, що зродилось із засіяних у ріллю зубів велетенського дракона Постане, щоб тут же спрямувати списи один проти одного, знов лягти в землю, яка дала їм і снагу, і завзяття. Що не день — ряснішає поросль, цупкішим стає загострене листя. Наввипередки, що є сили, пнуться вгору пружні стебла, жадібно тягнуться до сонця, поки, врешті, не повторять його — жовтим суцвіттям на верхівці. Саме тоді вбивається в силу літо. Жовті квіти все ще вдивляються, ніяк не надивляться, у сонце, яке щедро вділило їм тієї барви, підказало форму. А коли запахне в саду стиглими яблуками, стає та барва ще чистіша, ще яскравіша. Та водночас наче сумніша. Може, тому, що підгинаються, розтративши п’янкі весняні соки, стебла, хиляться додолу суцвіття. А ще, може, тому, що над ними, ген у високості неба, уже шикуються до відльоту бузьки.
174 слова
За А. Содоморою
ГДЗ 9 клас ДПА Українська мова Підручники і посібники Білецька 2019
Вони прорізуються із щойно розмерзлої землі напровесні, коли по видолинках ще не зовсім розтанув ніздрюватий сніг. Прислухайтесь — почуєте, як протинає землю їх цупка поросль. Наче зеленими вістрями списів уперто пробиваються вони з безформного мороку до прозорого повітря. Здається, ось-ось рядами постане з-під землі міфічне воїнство, що зродилось із засіяних у ріллю зубів велетенського дракона Постане, щоб тут же спрямувати списи один проти одного, знов лягти в землю, яка дала їм і снагу, і завзяття. Що не день — ряснішає поросль, цупкішим стає загострене листя. Наввипередки, що є сили, пнуться вгору пружні стебла, жадібно тягнуться до сонця, поки, врешті, не повторять його — жовтим суцвіттям на верхівці. Саме тоді вбивається в силу літо. Жовті квіти все ще вдивляються, ніяк не надивляться, у сонце, яке щедро вділило їм тієї барви, підказало форму. А коли запахне в саду стиглими яблуками, стає та барва ще чистіша, ще яскравіша. Та водночас наче сумніша. Може, тому, що підгинаються, розтративши п’янкі весняні соки, стебла, хиляться додолу суцвіття. А ще, може, тому, що над ними, ген у високості неба, уже шикуються до відльоту бузьки.
174 слова
За А. Содоморою
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter