ГДЗ Українська мова 5 клас. Розвиток мовлення, твори [Домарецька Г.А.]

(Опис у науковому стилі) План

1. Вік, розмір тварини.

2. Колір і якість шерсті.

3. Голова видовжена, на верхній щелепі — дві пари різців.

4. Короткі передні лапи та довгі й сильні задні.

5. Короткий хвіст.

6. Кролі — цінні промислові тварини.

Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко.

Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору збілою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти.

Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини.

Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.

Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.

У моєї бабусі є собака. Це велика середньоазіатська вівчарка, яка має кличку Реке.

У нього довга густа шерсть білого кольору, на спині злегка завихрена. Голова велика, мордочка видовжена, звужена до носа. Очі у Рекса темні і розумні. Дивиться він на всіх пильним, уважним поглядом. Стрункі довгі ноги заросли гладенькою шерстю. Хвіст коротенький, а з нього хвильками спадає шерсть. Реке великий і сильний, та характер має добрий і спокійний. І хоча він уже дорослий, любить гратися з м’ячиком, бігати зі мною наввипередки.

Мені подобається Реке, і я залюбки з ним граюся.

Одного разу я побачила на дереві у парку білочку. Золотисто-коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною политий. Хвіст набагато більший від

самої білочки. Він пишний і пухнастий. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових мешканців білочки є найжвавішими, най непосидючими і найкрасивішими звірками.

Мені подобаються білочки, і я з задоволенням спостерігаю за ними.

Люблю горобців. Вони гніздяться біля людських осель. Веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном.

У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки.

Горобці живляться насінням, ягодами, комахами, знищують ворогів саду.

Я люблю спостерігати за цими маленькими веселими пташками.

На картині зображені коні і мале лоша. З любов’ю виписане художником лошатко. Пильні очі дивляться на глядача, маленькі вушка вловлюють кожен звук, маленьке копитце правої ноги почесує тендітну з білою плямою мордочку. Воно спокійне, грайливе, ніякої уваги не звертає на хвилювання дорослих. Лошатко впевнено і затишно почуває себе біля своєї матері — білої красуні. Не можна не милуватися її стрункими ногами з невеликими копитами, граціозно вигнутою шиєю, пишним хвостом. Вона пощипує соковиту травичку, ніби запрошуючи й своє лошатко приєднатися до неї.

Трос інших коней, написаних темними барвами, виразно виділяються на світлому фоні. Вони з трьох боків оточують матір із дитятком. Своїм виглядом підкреслюють, що готові стати на їх захист. Стривожені погляди, неспокійні рухи, розвіяні гриви і хвости, напружені м’язи. Здається, ще мить і скакуни помчать, вирвуться за рамки картини.

Мені подобається ця картина. Вона сповнена любові до добрих і вічних супутників людини — коней.

Для своєї картини С. Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені яскравими барвами.

У центрі картини — воли, які пасуться на зеленому лузі біля озерця. Праворуч високе розлоге дерево, під яким спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний символ землеробства. Людина на картині відійшла на другий план, висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і сильна тварина супроводжувала селянина від колиски до домовини.

Пейзаж «Козача левада» — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові.