ГДЗ Українська мова 5 клас. Розвиток мовлення, твори [Домарецька Г.А.]

План

1. До школи я завжди ходжу однією дорогою.

2. Назустріч волохате цуценя.

3. Довелося поділитися сніданком.

4. Після уроків воно чекало на мене.

5. Тепер щодня беру два бутерброди.

6. Весела компанія.

План

1. Після домашніх справ сідаю за комп’ютер.

2. Шукаю цікавий матеріал для виступів на уроках.

3. Із захопленням граю в різноманітні ігри.

Л. Листуюся з друзями і родичами.

5. Мій справжній помічник.

витинлнки

На новорічні свята ми всією родиною поїхали у гості до тітки. Як же красиво було у неї в кімнаті. На вікнах, на стінах, полицях, сволоці — скрізь були наклеєні витинанки. Вони створювали радісний, передсвятковий настрій, дарували насолоду.

Мені дуже захотілося навчитися робити ці незвичні прикраси. Я дізналася, що для витинанок беруть тонкий папір і фарбують його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складають учетверо і витинають так, щоб не було суцільних розрізів, щоб усі елементи були єдиними.

З того часу я полюбила ці чудернацькі витвори. До кожного свята я прикрашаю свою кімнату різнокольоровими витинанками, дарую їх друзям та знайомим.

Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. Приємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому ховаються гриби.

Гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні. Я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші.

Найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на якій ростуть боровики. Одного разу поталанило і мені. Випадково неподалік від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоч і був маленький, але впевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати галявину, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред галявини й оглядав інші гриби. Шапка на ньому завбільшки з полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку.

Через декілька хвилин мій контик був на повнений, і я радісно пішов до дідуся.

У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Михайлик. На день народження йому подарували кошеня. Руденьке, а на сонці його шерсть переливалася і палахкотіла жовтогарячим вогнем. І Михайлик назвав своє кошенятко незвичним ім’ям Пожежа.

Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця у кімнатах. «Пожежа! Пожежа! До мене!» — кричав він, але кошеняти не було. Михайлик вибіг на балкон і побачив, що Пожежа переліз на сусідський балкон.

«Пожежа! Пожежа!» — щосили закричав Михайлик. На його крик із квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що сталося іде горить.

А Михайлик намагався дістати своє кошеня, спробував навіть перелізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку визвали пожежну машину.

Побачивши пожежників, Михайлик закричав: «Велике спасибі, що ви прийшли допомогти врятувати мого друга».

Не буду описувати, що було далі. Не знав хлопчик, що його батьки заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь і справді потрібна була допомога. Та у Михайлика тепер інші проблеми. Він шукає для свого кошеняти нове ім’я.

На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини потребують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою вранці та ввечері.

Теплого літнього вечора ми з Дружком, так звали мою собаку, йшли стежкою у міському парку. На майданчику для тварин вже не було нікого. Дружок весело бігав біля мене, а потім рантом насторожився — і побіг у протилежний бік, де почав весело гавкати. Цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком Дружок. Коли я підійшов і намагався роздивитись, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. Я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дерлося злякане маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і просило захисту у мене. Я взяв кошеня на руки, приголубив і заспокоїв його. Кошеня приємно замурчало.

Додому ми повернулися втрьох.