ГДЗ Географія 6 клас. Підручник [Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш.] 2014

Абсолютна висота - відстань по вертикалі будь-якої точки на поверхні Землі від середнього рівня поверхні океану. Визначається за допомогою нівелювання.

Абсолютна вологість - це кількість водяної пари (у грамах), що фактично міститься в 1 м³ повітря в даний момент часу за певної температури; вимірюється в г/м³.

Аерофотознімок - фотографія земної поверхні, зроблена з атмосфери спеціальними автоматичними фотоапаратами, встановленими на літаку, гелікоптері.

Азимут - кут між напрямком на північ та напрямком на якийсь предмет на місцевості. Відлік азимута ведеться від точки півночі на схід за годинниковою стрілкою.

Айсберг - льодяна гора, що плаває в океанах чи морях; утворюється внаслідок сповзання материкової криги в океани і моря.

Акваторія - водний простір в океанах і морях.

Амплітуда –

а) різниця між максимальним і мінімальним значенням метеорологічних елементів;

б) різниця між відмітками висоти точок земної поверхні.

Астеносфера - верхній в’язкий шар мантії.

Атлас - це сукупність різних карт, зібраних у певному порядку в одну книжку.

Атмосфера - повітряна оболонка Землі.

Атмосферний тиск - це сила, з якою повітря тисне на одиницю площі земної поверхні, на всі розташовані на ній об’єкти і тіла.

Атмосферні опади - це вода в рідкому або твердому стані, що випадає з хмар або виділяється з повітря на земну поверхню.

Багаторічна мерзлота - це верхній шар земної кори, що має від’ємні температури ґрунтів і гірських порід та містить підземний лід.

Барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Басейн –

а) частина земної поверхні, з якої води стікають у річку, озеро або в море та океан;

б) область залягання певних гірських порід або корисних копалин.

Біосфера - це оболонка Землі, населена організмами; оболонка життя.

Болото - це надмірно зволожена ділянка земної поверхні з вологолюбною рослинністю, внаслідок відмирання якої утворюється торф, потужність якого не менше З0 см.

Бриз - вітер, що змінює свій напрямок двічі на добу.

Вивітрювання - процес руйнування і хімічної зміни гірських порід під впливом коливання температури, дії води і організмів.

Випаровування - це процес переходу речовини з рідкого і твердого стану в газоподібний - пару.

Високі широти - приполярні області Землі.

Відносна висота - перевищення однієї точки земної поверхні над іншою по вертикалі.

Відносна вологість - це відношення (у відсотках) абсолютної (фактичної) вологості до максимально можливої за даної температури або - це ступінь насичення повітря водяною парою.

Вітер - рух повітря в горизонтальному або близькому до нього напрямку з області високого тиску в область низького.

Вогнище землетрусу - місце розривів і зміщень у земній корі, розміщене на різній глибині.

Води суходолу - води, що зосереджені в річках, озерах, водосховищах, болотах, льодовиках.

Водний режим річки - це регулярні зміни рівня води в ній протягом року.

Водні ресурси - придатні для користування води морів, річок, озер, штучних водойм, а також підземних вод.

Вододіл - межа між двома річковими басейнами.

Водойма - природна або штучна западина в рельєфі, заповнена водою.

Водомірна рейка - прилад для відліку висоти рівня води у даному місці водойми.

Водоносний шар - один з кількох водопроникних шарів гірської породи, що заповнений вільними підземними водами.

Водоспад - падіння води в руслі річки з крутого уступу.

Водосховище — штучна водойма, зазвичай створена в руслі річки водопідпірними спорудами для накопичення і збереження води з метою регулювання стоку, зрошення тощо.

Водяна пара - вода у газоподібному стані, що постійно міститься в атмосферному повітрі.

Вологість повітря - вміст водяної пари у повітрі.

Вулкан - це місце виходу магми на земну поверхню у вигляді конусоподібної (або іншої форми) гори.

Вулканізм - це сукупність явищ, пов’язаних з підняттям магми із надр Землі та виливанням її на поверхню.

Гейзер - джерело, що періодично викидає на поверхню гарячу воду і водяну пару.

Географічна оболонка - це цілісна оболонка Землі, яка охоплює нижню частину атмосфери, верхню частину літосфери, всю гідросферу і біосферу.

Географічне положення - положення пункту або території (акваторії) по відношенню до розташованих поза них об’єктів або територій.

Географічні координати - це широта і довгота точки земної поверхні.

Географія - це наука про Землю, її природу, населення та його господарську діяльність, про взаємодію людей і природи; комплекс наук про Землю.

Географія ґрунтів - наука про ґрунти та їх розміщення.

Геодезія - наука про фігуру і розміри Землі, про виміри на земній поверхні для відображення її на планах і картах.

Геоморфологія - фізико-географічна наука про рельєф земної поверхні.

Гігрометр - прилад для вимірювання вологості повітря.

Гідрологія - наука про природні води гідросфери: океани, моря та води суходолу.

Гідросфера - водна оболонка Землі, яку утворюють Світовий океан, води суходолу, вода в атмосфері.

Гірські породи - природні утворення, що складаються з різних мінералів.

Глобус - модель Землі.

Гномон - давній прилад, «сонячний годинник», за допомогою якого можна визначити висоту й азимут Сонця.

Гори - високо підняті над рівнинами дуже розчленовані частини земної поверхні.

Гори відроджені (омолоджені) - давні гірські споруди, що зазнали повторних підняттів.

Горизонталі - це лінії на плані або карті, що з’єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою.

Град - вид атмосферних опадів, що складається з льоду розміром від дрібної горошини до голубиного яйця.

Градусна сітка - це сітка на глобусі або карті, утворена паралелями й меридіанами, які проведено через певну кількість градусів.

Гумус - перегній, органічна частина ґрунту темного кольору.

Густота населення - це показник кількості жителів на 1 км2 території.

Ґрунт - це верхній родючий шар земної кори, що сформувався внаслідок взаємодії гірських порід, повітря, сонячного світла і тепла, води та організмів протягом тривалого часу.

Ґрунтові води - підземні води першого від поверхні водоносного шару, розташованого на першому водоупорному шарі.

Дельта - низовина в гирлі річки, утворена її наносами.

Джерело - природний вихід підземних вод на земну поверхню.

Живлення річок і озер - поповнення водойм поверхневими і підземними водами.

Забруднення - надходження у природне середовище в результаті природних процесів і діяльності людини різноманітних речовин, що перевищують гранично допустимий рівень.

Загальна географія - наука, що вивчає географічну оболонку.

Заплава - частина річкової долини, що регулярно затоплюється під час повені.

Заповідник - ділянка території (акваторії), на якій зберігається у природному стані увесь природний комплекс.

Засолення ґрунтів - процес накопичення в ґрунті солей у кількості, шкідливій для рослин.

Затока - ділянка водної поверхні, що вдається у суходіл.

Землетруси - підземні поштовхи і коливання земної поверхні, з якими пов’язане зміщення великих мас гірських порід, утворення розривів і тріщин у земній корі.

Земна кора - зовнішній (верхній) твердий шар Землі, частина літосфери.

Земне ядро - центральна частина земного тіла.

Екватор - уявна лінія, що проходить на однаковій відстані від полюсів і поділяє Землю на дві півкулі.

Експозиція схилів - положення, орієнтування схилів місцевості, гір, височин та ін. відносно дії сторін горизонту, сонячного освітлення, вітру тощо.

Епіцентр - місце на земній поверхні, розташоване над вогнищем землетрусу.

Ерозія - процес руйнування гірських порід водою і вітром.

Ізобара - лінія на карті, що з’єднує точки з однаковим значенням атмосферного тиску.

Ізотерма - лінія на карті, що з’єднує точки з однаковим значенням температури повітря, води або ґрунту.

Канали - це штучні водотоки, створені людиною для зрошування, осушування і судноплавства.

Карта географічна - це зменшене узагальнене зображення поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків у масштабі з урахуванням форми Землі.

Картографія - наука, що вивчає способи і засоби зображення поверхні Землі й різноманітних природних і суспільних явищ на картах, розробляє методи створення карт та їх використання.

Клімат - це багаторічний режим погоди для певної місцевості.

Кліматичні пояси - це широтні смуги земної поверхні, що мають відносно однорідний клімат.

Колообіг води - безперервний замкнутий процес переміщення води на Землі під дією сонячної енергії та сили тяжіння.

Компас - прилад, що вказує напрямок північ-південь.

Корисні копалини - мінеральна сировина, яка використовується в господарстві.

Космічний знімок - це фотографія ділянки Землі, зроблена з космічного літального апарата.

Космічні методи - вивчення Землі за фотографіями, зробленими з космосу, телевізійним зображенням, спектром відбиття сонячного світла тощо.

Курвіметр - прилад для вимірювання відстаней на карті.

Лава - розжарена, вогняно-рідка в’язка маса, що виливається на земну поверхню при виверженні вулкана.

Легенда - система умовних знаків і текстових пояснень до них, що розкривають зміст карти.

Літосфера - верхня тверда оболонка Землі, що включає земну кору і верхню мантію (астеносферу).

Літосферні плити - великі частини (блоки) літосфери, що обмежені глибинними розломами і перебувають у постійному русі.

Ложе океану - один з головних елементів рельєфу, що охоплює більшу частину дна океану, де поширений океанічний тип земної кори.

Льодовик - це природне багаторічне скупчення льоду на земній поверхні в результаті нагромадження та ущільнення снігу вище снігової лінії.

Льодовиковий рельєф - рельєф, що виник у результаті діяльності давнього і сучасного зледеніння.

Людські раси - групи людей зі схожими зовнішніми ознаками.

Магма - розжарена вогняно-рідка маса, що виникає в земній корі або верхній мантії і при застиганні утворює магматичні гірські породи.

Мантія Землі - один з внутрішніх шарів Землі, розташований між земною корою і ядром.

Масштаб - це ступінь зменшення довжин ліній місцевості на плані (карті, глобусі); відношення довжини відрізків на кресленні, плані, карті до довжин відповідних їм відрізків на місцевості.

Меандри - вигини русла річки в плані, що характерні для рівнинних річок.

Межень - період низьких рівнів води в річках.

Меридіани - це умовні найкоротші лінії, проведені на карті чи глобусі від одного полюса до іншого.

Метаморфічні гірські породи - породи, які утворилися в надрах з магматичних або осадових порід під дією тиску і температури.

Метеорологічна служба - державна організація, яка забезпечує країну інформацією про погоду, прогнозами погоди, а також відомостями про клімат місцевості.

Метеорологічна станція - установа, яка проводить регулярні спостереження за станом атмосфери у визначені строки і в певній послідовності.

Метеорологічні прилади - вимірювальні прилади для визначення числових значень елементів погоди (барометри, термометри, плювіографи, флюгер тощо).

Методи географічних досліджень — сукупність прийомів і способів географічних досліджень.

Міжпластові води - підземні води, що містяться у водоносних шарах між пластами водоупорних порід.

Море - частина океану, яка більш-менш ізольована від нього ділянками суходолу чи підвищеннями підводного рельєфу і яка відрізняється від океанічних вод властивостями води, течіями, морськими організмами.

Мусон - вітер, який змінює свій напрям двічі на рік.

Надра –

а) глибини від поверхні Землі до її центра;

б) верхня частина земної кори, в межах якої можливий видобуток корисних копалин.

Низькі широти - пояс земної поверхні, розташований на північ і південь від екватора в межах до 30°-40° північної і південної широти.

Нівелір - геодезичний інструмент, що використовують для нівелювання (вимірювання перевищення точок земної поверхні).

Ожеледь - шар криги, що утворюється на поверхні землі й на предметах.

Озеро - це природна водойма (улоговина, заповнена водою), яка не має безпосереднього сполучення з морем.

Океан - частина Світового океану; заповнена водою величезна западина і обмежена материками.

Океанічна течія - це горизонтальне переміщення води, головною причиною утворення якого є постійні вітри.

Океанічний жолоб - довга вузька западина з крутими схилами.

Океанічні острови - острови, що утворилися в океані й не мають зв’язку з материком.

Орієнтування –

а) на місцевості - визначення свого місцеположення відносно сторін горизонту;

б) по карті - впізнання навколишніх предметів і рельєфу, зображених на карті, визначення за нею географічних координат.

Острів - ділянка суходолу, що з усіх боків оточена водами океану чи моря.

Паводок - швидкий і короткочасний підйом рівня води в річці.

Паморозь - відкладання кристалів льоду на деревах, проводах та інших предметах під час туману.

Паралелі - умовні лінії, проведені на глобусі й карті паралельно екватору.

Печера - пустота в приповерхневих шарах земної кори різної форми і розмірів.

Півострів - ділянка материка чи острова, оточена з трьох боків водою, а четвертою з’єднана з суходолом.

Підземні води - це води, які знаходяться у верхній частині земної кори: в порах, тріщинах і порожнинах.

План - це зменшене детальне зображення невеликої ділянки земної поверхні, виконане у великому масштабі за допомогою умовних знаків.

Повінь - щорічне збільшення рівня води в річці в одну й ту саму пору року, коли річка затоплює заплаву.

Погода - це стан нижнього шару атмосфери в даній місцевості у певний час.

Полуденна лінія - пряма, що збігається з напрямом меридіана в певній точці поверхні Землі.

Полюс холоду - місцевість, де спостерігаються найнижчі температури повітря на Землі.

Полюси Землі - точки перетину уявної осі обертання Землі з земною поверхнею.

Полярне коло - паралель, яка має географічну широту 66°33' у північній і південній півкулях.

Пори року - періоди року (зима, весна, літо, осінь), що визначаються сезонними змінами в природі. Найбільш яскраво виражені у помірних широтах.

Пороги - кам’яні брили твердих порід, що виступають з води у руслі річки.

Приземний шар повітря - нижній шар повітря (потужність 30-50, інколи до 250 м), що прилягає до земної поверхні.

Припливи і відпливи - періодичні коливання рівня води океану, зумовлені силами тяжіння Місяця і Сонця.

Природна зона - один з великих природних комплексів Землі, основним чинником формування якої є клімат (співвідношення тепла і вологи).

Природні комплекси (ландшафти) - це поєднання взаємопов’язаних компонентів природи (гірських порід, вод.

Природні компоненти - природні утворення, складові частини географічної оболонки: гірські породи літосфери, поверхневі й підземні води, лід гідросфери, повітря атмосфери, ґрунти, рослинний і тваринний світ біосфери.

Природні ресурси - природні багатства (речовина й енергія) - все, що людина використовує з природного середовища для свого існування і господарства.

Природні умови - певне поєднання елементів природи, в якому розвивається органічний світ, живе та господарює людина. На певній ділянці земної поверхні.

Природокористування - отримання людиною з навколишнього природного середовища всього необхідного для її господарства, культури, здоров’я.

Протока - частина водного простору, що сполучає дві сусідні водойми і поєднує ділянки суходолу.

Радіозонд - аерологічний прилад, що піднімається на кулі-пілоті на висоту 30-40 км для вимірювання атмосферного тиску, температури і вологості повітря.

Рельєф - це сукупність форм земної поверхні, утворених під дією внутрішніх і зовнішніх процесів, різних за будовою, розмірами, обрисами і віком.

Риф - розлом дна океану.

Рівнини - це великі відносно рівні ділянки земної поверхні з невеликими коливаннями висот.

Річка - це природний водний потік, який починається з витоку, тече у виробленому ним самим заглибленні - руслі й закінчується гирлом.

Річкова долина - витягнуте у довжину, звивисте пониження, в якому тече річка.

Річкова система - сукупність рік у межах певного річкового басейну.

Річковий басейн - площа, з якої в певну річку чи річкову систему стікають поверхневі й підземні води.

Роза вітрів - діаграма, на якій зображено основні напрямки повторюваності вітрів у певній місцевості за певний час.

Роса - атмосферні опади у вигляді дрібних крапель води, що осідають на поверхню Землі й предмети в результаті охолодження повітря і згущення водяної пари у вечірній і нічний час.

Рослинність - це сукупність усіх рослинних угруповань у певній місцевості.

Русло - найнижча частина річкової долини, зайнята водним потоком.

Рухи земної кори - механічні переміщення в земній корі й верхній мантії, що викликають зміни в характері залягання гірських порід та в рельєфі.

Світовий океан - неперервний водний простір на поверхні Землі, що оточує материки та острови.

Сейсмічні пояси - це рухомі ділянки земної кори, що виникають на межі літосферних плит, де проходять глибинні розломи; місця розходження або зіткнення літосферних плит.

Сейсмограф - прилад, що записує коливання земної кори при землетрусах.

Серединно-океанічні хребти - велетенські гірські споруди, що утворюються на дні Світового океану і розташовані переважно у центральній частині усіх океанів.

Середні (помірні) широти - широкі смуги поверхні Землі між 400-650 пн. ш. та 420-580 пд. ш.

Середня температура повітря - середній арифметичний показник температури для певної місцевості, що розраховується із суми температур за добу, місяць, сезон, календарний рік.

Синоптична карта - карта, на яку умовними знаками і цифрами нанесено основні відомості про погоду, отримані в ході спостережень; географічна карта погоди.

Служба погоди - система державних установ, що забезпечує господарство і населення відомостями про погоду.

Снігова лінія - межа, вище якої накопичується і зберігається сніг і лід.

Сніговий покрив - шар снігу, що утворюється в результаті снігопадів узимку і зберігається якийсь час на поверхні.

Солоність океанічної води - загальна кількість солей у грамах, що міститься в одному кілограмі води.

Сонячна енергія - променева енергія Сонця.

Сонячний годинник - прилад для визначення часу за Сонцем; складається із стержня і горизонтального циферблата.

Спостереження на око - вимірювання без застосування приладів, простим зором, на око.

Стариця - старе русло річки, що перетворилося на озеро.

Тваринний світ - це сукупність різних угруповань тварин у певній місцевості.

Теплові (температурні) пояси - смуги з певними температурами повітря, які різняться між собою кількістю тепла.

Тропіки - уявні паралельні кола на поверхні земної кулі, широта яких 23°27'.

Туман - скупчення продуктів згущення водяної пари в приземному шарі повітря.

Фен - сухий і теплий вітер, що дме часом з гір в долини.

Флюгер - прилад за допомогою якого вимірюють напрям і швидкість вітру.

Хвилі - коливальні рухи верхнього шару води в океанах, морях, озерах.

Хмари - скупчення дуже дрібних крапель води або кристалів льоду на великій висоті над землею внаслідок охолодження насиченого водяною парою повітря.

Хмарність - ступінь покриття неба хмарами.

Цунамі - велетенські хвилі, спричинені підводними землетрусами.

Червона книга - анотований список рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, символічний сигнал біди, адресований урядам і громадськості країн світу.

Шельф (материкова обмілина) - підводна окраїна материка, що прилягає до берега.

Шкала висот і глибин - ділення висот і глибин на ступені при зображенні рельєфу на картах.

Шквал - різке короткочасне підсилення вітру, що часто супроводжується зміною його напрямку.

Штиль - безвітря, затишшя або слабкий вітер до 0,5 м/сек.

Штучні водойми - це водосховища і ставки, створені людиною для господарських потреб або відпочинку.

Ядро Землі - центральна частина земної кулі.