ГДЗ Зарубіжна література 7 клас. Підручник [Волощук Є., Слободянюк О.] 2020

Ілля Муромець попросив благословення у своїх батьків, вклонився їм низько, наче велетенський дуб. Далі він сів на коня та, ламаючи ліси та перепливаючи озера поїхав до Києва.

Він переміг татарське військо у сорок тисяч воїнів. Князів відпустив,/ аби розповіли вони про те, що Русь не можна захопити.

Військо називається «силою силенною», використовуючи епітети та градацію, також використаний художній паралелізм «Не ворон чорний небо укриває».

Силу героя виражає гіпербола «не один мурза, не один татарин не зміг спастися», градація «Куди їде – Туди вулиця, Куди верне — Туди провулок»

Із розповідей містян, їх застережень не їхати простою дорогою до Києва. Це свідчить про його мужність, готовність допомогти людям.

Він не лише ішов, а прокладав шляхи, будував мости - це теж свідчить, про його добрі наміри допомогти. 30 років ніхто не ходив цією дорогою, тому Ілля Муромець пристосував її для нормального пересування.

Це видно з опис його свисту: «Як засвище він-солов'їному, Як закричить по-звіриному, Як зашипить по-зміїному — Всі трави-мурави в'януть, Усі квіти обсипаються.»

Богатир випустив стрілу, що потрапила в праве око, а вилетіла лівим вухом, скинувши його із семи дубів. Ілля не узяв викуп, бо вважав, що Соловій забагато людей загубив, щоб його прощати. Тому його обов'язково потрібно було покарати.

Прийняли його доволі стримано, перепитували, хто він і звідки. Розповіді про Солов'я не повірили: попросили його засвистіти: «Говорить Володимир-князь: «Ой ти, Соловію-розбійнику, Засвищи ти по-солов'їному, Закричи ти по-звіриному, Засичи та по-зміїному».»

Хоробрість, сміливість, чесність та справедливість. Це видно у зверненні до татарських князів: «Ей ви, царевичі та царенята, Чи мені вас у полон брати, Чи мені вам буйні голови з пліч зняти?

Що свята Русь не пуста стоїть, Що святу Русь могутні богатирі бережуть», також він відмовляється стати воєводою Чернігова, хоча міг би залишитися: «Не хочу я жить у вас воєводою»

Швидше за все це був князь, що брав велику данину з подорожніх. ,е Але у творі він уособлює розбійників, лихо, людину, у котрої немає Іроду-племені. Це чужинець, що має страшенну силу, яку застосовує, щоб руйнувати та нищити.

Це епізод із Соловієм. Він не підкоряється князеві, а лише Іллі. Це наводить на думку про те, що справжня влада не у князів, а у народу, що представлений богатирем.

«Куди їде — Туди вулиця, Куди верне — Туди провулок.», «Не один мурза, ні татарин Не міг втекти і спастися.», «Як зашипить по-зміїному, Так усі трави-мурави в’януть», «Як вилетіла стріла вище лісу стоящего, Нижче облака ходящого», «Днем від куряви сонця красного, Ніччю місяця ясного Не видати»

Гіперболи увиразнюють надзвичайну силу героїв, що межує із фантастичною. Це прояв народної уяви, що саме так змальовувала своїх поганих та добрих богатирів.

«Гей, то не старий дуб к землі нагинається, Ой то добрий молодець Ілля Муровець»;

«Куди їде - Туди вулиця, Куди верне — Туди провулок. Не стільки сам бив, Скільки конем топтав, Не один мурза, ні татарин Не міг втекти і спастися»;

«Як засвистить Соловій по- солов'їному, Як закричить він по-звіриному, Як зашипить по-зміїному, Так усі трави-мурави в'януть»;

«Як вилетіла стріла вище лісу стоящего, Нижче облака ходящого, А попала Соловію в праве око, А вилетіла стріла лівим вухом»;,

«Гей, ти, мій добрий коню богатирський, Бережи проклятого Соловія, Щоб він відв'язався від стременя булатного мого»;

«Так тут налили чару зелен-вина На півтора відра, Випив Соловій чару зелен-вина — Як засвище Соловій на цілий свист»;

«Всі бременні кобили ожеребились, Всі гості на княжому дворі, Всі бояри та воєводи На землі, як снопи лежать. Сам князь Володимир стольнокиївський По двору кругом біжить, Куньовою шубою вшивається»

«Гей, у славному та у городі, у Муромлі, Та у тому селі, та Карачаєві»;

«У славний город Київ зїздити, Сонечку стольнокиївському Князь Володимиру служити»;

«під Чернігів, під’їжджав. Під городом, під Черніговом, Не ворон чорний небо укриває, Не туман налягає, Стоїть сила-силенная»;

«Ой тото пряма дорога у славен город Київ Заросла лісами Бринськими»;

«Як під’їхав він до річки, до Самородини»;

«приїхав Ілля Муромець у город, у Київ, Приїхав до сонечка-князя у широкий двір, Ставив коня серед двору княжого»;

«Вклонявся на чотири сторони Сонечку-князю з княжною Апраксією. Говорить Володимир, князь стольнокиївський»;

«Єсть я із города, із Муромля, Із села, із Карачаєва, Ілля Муровець та і син Іванович»

Традиція просити благословення у батьків, допомагати людям, що опинилися у складній ситуації, що видно у епізоді у місті Чернігові. Також зрозуміло, що татар князівського роду не вбивали, бо, мабуть, це було небезпечно через можливі наслідки для Русі.

Видно, що до влади народ ставився з меншою повагою, ніж до видатних особистостей. Цікаво і те, що навіть до ворогів, до Соловея герой та люди можуть ставитися досить нормально.

На мою думку, це звичайний здичілий князь, що, опинившись у скрутному становищі через кризу у господарстві, почав займатися грабіжництвом на дорогах.

Можливо він «потоваришуйте» із татарам, що видно з описів, які вказують, що він нібито чужоземець. Думаю, що він одягався, як татарин. Мав певні їх звички, що теж не могло подобатися більшості. Це типовий ренегат свого часу, яких, нажаль, було багато тоді, і яких, звісна річ, дуже не любив простий народ.

добрий молодець; чисте поле; сила силенна; ворон чорний; сонце красне; місяць ясний; буйні голови; свята Русь.

Ілля Муромець - найулюбленіший народний герой, центральне фігура богатирського епосу. Про нього складена найбільша кількість билин. За свої ратні звитяги на терені захисту православної віри й рідної землі Ілля Муромець був зарахований до лику святих і похований в печерах Києво-Печерської лаври.

Припускають, що народився він близько 1143 року у селі Карачарово під Муровом Володимирської області у сім'ї селян Івана та Єфросинії.

З дитинства і до 30 років Ілля був паралізований, а потім дивовижним образом отримав зцілення від трьох віщих старців - калік перехожих. У дореволюційному виданні билин зазначалося, що цими трьома злиденними мандрівниками були Христос з двома апостолами.