ГДЗ Українська мова 8 клас. Підручник [Глазова О.П.] 2021

298.
Музеї в Україні почали працювати з XIX ст. Найперші музеї старожитностей відкрили в Миколаєві, Одесі, Феодосії, Києві, Острозі. Художні музеї було відкрито в Харкові, Одесі, Феодосії, Києві. У них зберігають картини, мистецькі вироби. Меморіальні музеї присвячені пам’яті видатних письменників, учених, композиторів, художників. Вони створені на базі їхніх садиб, будинків, квартир. Музеї-заповідники складаються не лише з пам’ятної будівлі, а й прилеглої території. Найвідомішим в Україні є Канівський музей-заповідник біля могили Тараса Шевченка. Нині в Україні працює близько п’яти тисяч різноманітних музеїв.
299.
Кобзарі, лірники, бандуристи — народні митці. Співали вони на майданах, ярмарках. Ці народні артисти мали володіти гучним, приємним і проникливим голосом. Часом кобзарі не лише виконували, а й створювали думи, пісні, легенди. Вони були не тільки виконавцями, а й авторами текстів. Для створення, майстерного супроводу, гідного виконання дум був необхідний музичний хист.
300.
На ґрунті минулого зароджується, росте, визріває майбутнє. Від минулого беріть не попіл, а вогонь Як колись, так і тепер люди шанують минуле. Літописи й пам’ятки, музеї та монументи — це ліки від людського безпам’ятства. Мистецькі твори історичного жанру і зацікавлюють, і інформують, і змушують замислись. Пам’ятай минуле і думай про майбутнє.
Шануємо минуле і готуємося до праці в майбутньому.
301.
Поганий сусід гірший за пожежу, повінь і пошесть. На війні потрібні сміливість і сила, обережність і розсудливість. Учися і ковзати, і падати, і вставати. Для щастя потрібен не тільки хліб, а й свобода. На війні треба мати розум старого, силу молодого і відвагу орла. Здоров’я важливіше за багатство і вроду. Час то завдає нам болю, то лікує. У дружбі шукай не вигоди, а щирості.
302.
Покладайся не на силу, а невміння. Сподівайся не на випадок, а на працю. Починай з меншого, але досягай більшого. Людину красить не гарний одяг, а упертий труд. Поспішай не язиком, а розумом. Про гідність людини суди не так за словами, як за ділами. Хоч сорочка й латана, зате своя.
304.
У лісі, в полі чи в городі розчиняюсь я в природі. Тут все мені рідне, близьке і святе. У дереві кожнім, в стеблині, в травині і тихо, й тривожно билося серце землі. Чи то з дерев, чи то з неба сипле сніг. Небо то по-старечому сльозилося краплями дрібного туману то холодними густими дощами перемивало голі гілки дерев.
Жирним шрифтом виділені орфограми.
305.
Шевченко — не поет, а голос душі українського народу. Творчість Шевченка відбиває наше світосприйняття, наше минуле і нашу надто на майбутнє. В Шевченковім залізнім слові, під грізним Гоголя пером нам хвилі гомонять Дніпрові, гаї й лани понад Дніпром. Нам треба голосів Тараса, Франка, Довженка і Тичини. Чи не приходять, розмовляють із нами і Леся Українка й Коцюбинський, і Франко?
Жирним шрифтом виділені орфограми.
306.
Аналізують — розглядають, розбирають, вивчають. Максимально — найбільший, повний, граничний. Аналогічні — схожий, подібний, співзвучний. Банальні — заяложений, стертий, зужитий.
Упродовж усього життя люди спостерігають світ, аналізують життя, навчаються самі, навчають одне одного. Допомагає, сприяє в цьому фотографія. Зупинити, загримати мить у сучасному житті практично неможливо. Фотографія ж технічно цю мить гальмує, зупиняє. Майстерне, пропущене через серце фото дає можливість роздивлятися світ максимально уважно, пильно й прискіпливо. Фотографія викликає в уяві спогади, переживання, запахи... Якась вуличка, доріжка, газон, лавочка...
307.
Посіявши просо й рис, (дієприслівниковий зворот) не чекай жита й пшениці. Бур’ян не зривай, (при однорідних членах) а висмикуй із бадиллям і корінням. Ледарі й гультяї нищать посіви й урожай, (при однорідних членах) лишають голодними своїх дітей і батьків.
308.
Щастя й радість то завітають, то з хати тікають. Зі зрадниками та перекинчиками не вкладають ні миру, ні перемир'я. Ворожнеча швидко спалахує, а гасне довго й поволі.
309.
За правду й вipy шана і повага жде тебе. Не зобидь ні старця ні дитину, поділись останнім сухарем. Частіше заглядай до себе в душу й вимітай сміття злоби, пил заздрощів, дрантя гордині. Не зазнавши ні щастя, ні горя, ти не набудеш людяності й мудрості. У поле, до ріки іду я не гуляти, а слухать стежку, хвилю, колоски.
310.
Хай звільняється, позбувається моє серце від гордині, заздрості, злоби. Упевненість, гідність, цікавість я буду в собі розвивати й примножувати. Мій приятель і мій товариш повинні бути до людей чуйні, уважні, добрі.
311.
Риси свого характеру кожен з нас має знати передовсім для пізнання себе та розуміння інших. Пізнаючи свій внутрішній світ, ми свідомо чи підсвідомо порівнюємо його з рисами вдачі і знайомих нам людей, і літературних персонажів. Чи ж завжди правильно ми визначаємо й називаємо риси характеру? Чи не сплутуємо силу духу та принциповість із агресивністю, упертістю, незговірливістю, жорстокістю? Але ж упертість — це якраз не сила, а слабкість, невміння переосмислити своє до когось або до чогось ставлення! Розуміння себе й інших людей сприяє досягненню мети у спілкуванні. А цього прагне й цього домагається кожен із нас.
312.
Від попередніх поколінь українці успадкували волелюбність, незалежність, непокору будь-яким загарбникам. До того ж вони не сприймають почуття приниженості або страху перед можновладцями. Це засвідчила відповідь запорожців турецькому султану. Ну й народ! Ніхто в цілому світі не відчуває так глибоко свободи, рівності й братерства! Предки наші звались козаками, гаптували у боях шаблі. У літературі широко вживають термін «українська душа». При цьому мають на увазі відкритість у спілкуванні, довірливість, терпіння, схильність до спільної праці.
313. Тарас Шевченко символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять. В дні перемог і в дні поразок в щасливі дні і в дні сумні іду з дитинства до Тараса, несу думки свої земні. У минулому Тарас Шевченко шукав традицій героїзму, прикладів сили для боротьби за нову Україну. Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани.
314.
Для життя потрібні Вітчизна, свобода і пісня. Речення розн., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. підм., віднос. до слова потрібні, вираж, прикм.
Люблю я батьківщину чисто й чесно. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. обст., віднос. до слова люблю, вираж, дієсл.
Зігрілася душа, розмерзлась, ожила. Речення розп., неокл., просте, двоскл., не- пошир., повне, ускладн. однор. прис., віднос. до слова душа, вираж, ім.
Почув я слово близьке, щемливе, рідне. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. озн., віднос. до слова слово, вираж ім.
Переживай завжди з народом і горе, й радість. Речення розп., неокл., просте, од- носкл., пошир., повне, ускладн. однор. дод., віднос. до слова переживай, вираж, дієсл.
315.
Красу душі формує світле слово, думки, книжки чудові і розмови. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. підм., віднос. до слова формує, вираж, дієсл.
Вічно будуть в світі і відданість, і віра, і любов. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. підм., віднос, до слова будуть, вираж, дієсл.
Патріотизм — це не вибух емоцій, а спокійна й міцна відданість батьківщині. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. прис., віднос. до слова патріотизм, вираж, ім.
Патріотизм повинен реалізуватися не лише в словах, а й у порядності, чемності, охайності навіть у прибиранні вулиць. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. дод., віднос. до слів повинен реалізуватися, вираж, прикм.
316.
Треба трудитись і день і ніч (завжди), (при однорідних членах речення) і день і ніч, (при порівняльному звороті) як наші батьки, діди, прадіди, (при однорідних членах) як увесь наш народ великий. Громило військо Богданове ворогів і в хвіст і в гриву (сильно, на всіх фронтах). Петро був ні риба ні м’ясо (ніякий), (на межі безсполучникового речення) чорні козацькі вуса були єдиним його достоїнством, (на межі складнопідрядного речення) бо ж руки не лежали ні до чого (не вмів нічого). То не біда, (на межі складнопідрядного речення) що в епіцентрі лих ми опинилися ні в тих ні в сих (у незручній ситуації). Зима. Нема їй ні кінця ні краю (безмежна). Струною снігу білий вітер грає.
У порівняннях-фразеологізмах кома не ставиться.
317.
І хочеться і колеться — хочеться, але щось перешкоджає; і вашим і нашим — служити двом панам; ні роду ні племені — безрідний; ні вдень ні вночі — ніколи; ні з того ні з сього — раптово; і не снилося і не мріялося — несподівано; і так і сяк — по-різному; і не так і не ні — невизначеність; ні туру ні ну — неможливість завершити щось.
318.
Часу не повернеш ні назад ні вбік.. Вийшло абияк, (на межі складнопідрядного речення) бо крутив і так і сяк. Без води ні туди ні сюди. Узяв за лоб один другого ні з сього ні з того. За копійку скажем і вашим і нашим. Немає справи й чесноти, (на межі складнопідрядного речення) щоб вони не мали і «за» і «проти».
У порівняннях-фразеологізмах кома не ставиться.
319.
Ми не найкращі, але й не гірші за інших. Матері у спадок нам передають не чваньковитість, не пиху чи захланність, а почуття честі, гідності й волелюбства. Професор Яворницький видобував з небуття самий дух козацької республіки. А нам якраз і дорогий дух вольності, патріотизму. Може, цього вітаміну тобі й бракує, козацький нащадку! Криця в людях була. У нас вона, звичайно, теж є...
Ми не найкращі, але й не гірші за інших. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. прис., віднос. до словами, вираж, прикм.
Матері у спадок нам передають не чваньковитість, не пиху чи захланність, а почуття честі, гідності й волелюбства. Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускладн. однор. дод., віднос. до слова передають, вираж, дієсл.
Жирним шрифтом виділені вставні слова і звертання.
320.
1. Міста або іншого пункту, обмежений, призначений, для руху та пересування.
3. Колії, доріжки, насадження, газони й огорожі.
4. З ринковою, вічевою або іншою.
6. Житлові, промислові, торговельні, ділові; головні та другорядні.
7. Проспект, набережну, бульвар, провулок, узвіз, сліпу вулицю (тупик).
Розповідь. Публіцистичний.
323.
Забута вулиця,
де вишня тулиться
І все минулося, і все минулося
Вже інше місто, лавки намистом,
авто зі свистом,
а змісту — ні
Кудись прямують і не гальмують,
фотографують мінливі дні.
Забуті вулиці,
де вишня хмуриться.
І — задихається.
І — не минається.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 25 26 27 28 29 30 31 32 33 ... 39

ГДЗ Українська мова Підручник 2021 Освіта Глазова 8 клас