ГДЗ Українська мова 8 клас. Підручник [Глазова О.П.] 2021

350.
Матусю. Братику. Люба панно. Товаришу генерал-полковнику. Пане- товаришу космонавте.
351.
Поширені: сини козацькі, брати мої, люба матусю.
Непоширені: сину, хлопці, побратиме, братове.
352.
Добридень же, тату (непоширене), в хату! Добрий вечір тобі, мамо (непоширене)! Пусти ж мене, моя мати (поширене), у сад погуляти! Надягніть вишиванки, мої доню й сину (поширене)! Гуцулко Ксеню (поширене), я тобі на трембіті лиш одній в цілім світі розкажу про свій жаль. їхав козак за Дунай, сказав: «Дівчино (непоширене), прощай! Ти, конику вороненький (поширене), неси та гуляй!».
Речення, ускладнене однорідними звертаннями: Надягніть вишиванки, мої доню й сину!
Оленко, Максимку! Біжіть сюди. Моя люба земле, ластівки, солов’ї!
353.
Княже (з//ж), козаче (к//ч), чоловіче (к//ч), враже (г//ж), парубче (к//ч), гороху (гороше) (х//ш), пташе (х//ш), язику, (язиче) (к//ч).
355.
Поспішай, людино, вже вранішня година. Гуляймо, Семене, я до тебе, а ти до мене! Сиди, Тетяно, бо ще рано. Тягни, кобило, хоч тобі не мило. Балакай, Свириде, побачим, що вийде. Нерозумний Марку, ходиш по ярмарку, ні купуєш, ні торгуєш, тільки робиш сварку.
356.
Добридень вам, друже добрий! Не гнівайтесь на мене, шановний добродію, що я довго не озивавсь до вас. У краю придніпровськім ми стрілись з тобою, веселко моя золота. Серденько моє, поговорити треба, справа є. Красунечко моя! Заспівай же й мені цю колискову.
На вибір форми звертання впливають стосунки між людьми, рівень їх розвитку та виховання, тип спілкування (розмовний, офіційно-діловий).
357.
Звертання обов’язкове у листі, заяві, запрошенні.
У промовах, виступах звертання актуалізує слухачів.
358.
Степане Івановичу, вас до телефону. Кириле Степановичу, що там у вас сталося в степу? Наталю Миколаївно! Ми вам помагати будемо. Як вам подорожувалося, Юрію Володимировичу? Марку Еммануїловичу, чи варто в такий час поспішати? Катерино Михайлівно! Панно Катрусенько, де ваша праця?
359.
Дякую, Тарасе Григоровичу! Уклін Вам, Іване Яковичу! Дякую за псевдонім, Ларисо Петрівно! Чекаємо, Богдане Ігоровичу. До побачення, Ольго В’ячеславівно! Ігоре Юрійовичу, добрий день! Олегу Віталійовичу, прочитайте цю книжку.
Євген, Євгеній. Анатолій, Анатоль.
360.
Пане професоре, пане професор; пане секретар, пане секретарю.
362.
Підметами.
363.
Голос криниці, чого ж ти замовк? Запам’ятався ти мені, приморський дубе! Бувайте ви, діти, здорові! Через усе моє життя ти, Дніпре, протікаєш. Ви, дівчатка- подружки, дайте мені сорочки бідненької, але біленької й тоненької! Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш? Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш (якщо лицар мій прикладка)? Мій синку, ти бименш балакав, сам над собою менше плакав! Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині! Як чудеснов світі молодому жить!
Ти, ви в усіх реченнях підмети, а в останньому входить до складу поширеного звертання.
364.
О краю рідний мій! Твої степи безкраї. Твою красу ні з чим я не зрівняю. Ой, прокинься. Чураївно, чаром-піснею! Гей, дівчино моя люба, твоя краса — моя згуба. О мово рідна! Їй гаряче віддав я серце не дарма. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.
Тире між підметом і присудком; комами виділено звертання; після о, ой перед звертанням кома не ставиться.
366.
Однорідні звертання у 4, 7 реченнях.
Людино! Чи ти завжди у русі? Музико, заграй в мені.
367.
Легка хода у тебе, юносте (і//о)! Рости й подвоюйсь, гордосте (і//о) моя. Ноче (і//о), не боюсь тебе ніскільки! Молодосте (і//о), не буваєш вдруге. Встань, моя любове, біля хати сонечком ранковим на поріг. Здрастуй, свіжосте (і//о) нив!
Щиросте, живи в моєму серці! Нам так потрібно тебе, людяносте! Радосте, осяюй наші душі!
368.
Бувайте здорові, красний пане та пані (кома при звертанні), з Новим роком! Сійся (кома при однорідних членах), родися, жито (кома при звертанні), пшенице! Вийся, хмелю (кома при звертанні), на ліску! Родися, пшенице (кома при звертанні), на піску! Заспівайте (двокрапка у безсполучниковому реченні): ангели — (тире у неповному реченні) в небі (кома у безсполучниковому реченні), пташки — (тире у неповному реченні) в лісі (кома у безсполучниковому реченні), жабоньки — (тире у неповному реченні) попід берегами (кома у безсполучниковому реченні), дівчаточка — (тире у неповному реченні) під вербами. Скрипко моя дубовая, струни мої шовковії (коми при звертанні), заграйте до танцю! Розступіться, горе та біда (коми при звертанні), дайте щастю й радості дорогу. Цвітіть, буковинські верхів’я і доли (коми при звертанні)!
369.
Нема тепер таких річок (кома у складнопідрядному реченні), як ти була колись, Десно (коми при звертанні), нема. Нема ні таємниць на річках, ніспокою (кома при однорідних членах речення). І жаль мене чомусь бере (кома у складнопідрядному реченні), що вже нема в річках русалок і водяних. Зате багато дачників є тепер (незакінчене речення)... Благословенна будь (кома при звертанні), Десно! Згадуючи тебе (кома при дієприслівниковому звороті), я завжди добрішав (кома при однорідних членах), почував себе багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя! Щасливий я (кома у складнопідрядному реченні), що народився на твоєму березі, пив твою м’яку, веселу (коми при однорідних членах), сиву воду.
Жирним шрифтом позначено орфограми.
370.
День Землі — назва, яку використовують для різних заходів, що їх проводять навесні з метою спонукати людей бути уважнішими до вразливого довкілля планети Земля. Також «День Землі»— громадянська ініціатива, відкрита для приєднання будь-яких людей, груп і організацій.
Є два основні періоди проведення Днів Землі — у березні (ближче до весняного рівнодення) і 22 квітня. Крім того, окремі активісти й ініціативні групи планують і проводять заходи до Дня Землі ближче до моменту літнього сонцестояння, щоб максимально використовувати теплу погоду і вільний час людей.
День Землі святкується у багатьох країнах у день весняного рівнодення, щоб відзначити момент, коли починається весна (у Північній півкулі) або осінь (у Південній). ООН святкує День Землі зазвичай 20-21 березня.
26 лютого 1971 року Генеральний секретар ООН У Тан підписав спеціальну декларацію, присвячену цій події. Щороку 20-21 березня у штаб-квартирі ООН у Нью- Йорку лунає Дзвін миру.
Перша «одноразова» акція цього дня відбулася 1970 року в США. Її успіх окрилив організаторів, і з того часу святкування стало регулярним. Відомий американський політик і активіст сенатор Гайлорд Нельсон створив групу зі студентів під керівництвом Денніса Хайеса (студента Гарварду). Оскільки це був час активних студентських рухів, ініціатива привернула до себе багато уваги.
Попри те, що сенатор і його «штаб» не мали ні часу, ні ресурсів для організації справді масових заходів, вони відбувалися (як, наприклад, 20-мільйонна демонстрація і приєднання до проекту сотень шкіл). Як казав Г. Нельсон, «День Землі організовував себе сам».
1971 року, завдяки успіху першого Дня, сенатор Нельсон проголосив «Тиждень Землі» (3-й тиждень квітня) як щорічну подію, яка стала дуже популярною серед населення США.
На хвилі громадської та політичної активності, пробудженої Днем Землі, у США було прийнято багато законів і актів, що стосуються охорони довкілля (наприклад, Акт про чисте повітря).
У більшості країн політики ігнорують День Землі.
Прапор Землі не є офіційним символом чогось (бо офіційно немає всепланетного уряду). Він становить собою фотографію планети з космосу (нині використовують знімок, зроблений астронавтами Аполлона-17 дорогою до Місяця) на темно-синьому тлі. Традиційно Прапор пов’язаний з Днем Землі і багатьма іншими природоохоронними, миротворчими та громадськими міжнародними заходами.
Символом Дня є зелена грецька буква Θ (тета) на білому тлі.
У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін миру, закликаючи людей відчути всепланетну спільність і докласти зусиль до захисту миру на планеті та збереження краси нашого спільного дому. Дзвін миру — символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів. І водночас — це заклик до дії в ім’я збереження миру і життя на Землі, збереження Людини і Культури.
Перший Дзвін миру був встановлений у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку 1954 року. Він відлитий з монет— дитячих пожертв з усіх континентів— і є символом глобальної солідарності людей Землі. У нього також вплавлені ордени та медалі, інші почесні знаки людей багатьох країн. Напис на Дзвоні декларує гасло: «Хай живе загальний мир у всьому світі».
1996 року такий же дзвін був встановлений у штаб-квартирі ООН у Відні. Дзвін миру встановлено в багатьох містах Японії, Німеччини (1989), Польщі, Туреччини
(1989), Мексики (1990), Австралії (1992), Монголії (1993), Філіппін (1994), Канади (1996), Бразилії (1997), Аргентини (1998), Еквадору (1999), Узбекистану (2003) та інших країн.
За рішенням ООН щорічно 22 квітня народи всього світу відзначають Всесвітній день Землі. Цей день спрямований проти жорстокого, варварського і нерозумного використання природних ресурсів Землі.
Земля — наш дім, наша мати, і ми нерозривно з нею пов’язані: як ми до неї ставимось — так і вона до нас.
День Землі нагадує усім, що дії кожної людини можуть багато змінити, що коли мешканці одного міста подбають, аби природа навкруги була збережена, повітря і вода чисті, живі істоти захищені, то кількість світових проблем зменшиться. (За матеріалами Інтернет-джерел).
371.
Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра! Поезіє, будь чесна і хоробра! Ой візьміть мене, лебеді, в теплі краї! Байдужосте! Озлобо! Неуваго! Ти обійди мене, смертельно не порань. Ти ж, Доброто, хлюпни мені відваги та виведи з безволля і вагань. Обов’язково, друже мій, візьми словник Грінченка!
Словник укладався 46 років (1861-1907) і мав великий вплив на усталення української літературної мови й літературного правопису. «Словарь української мови» налічує близько 68 000 слів. У кінці четвертого тому окремим додатком наводяться «Крестные имена людей». «Словарь української мови» є найповнішим і лексикографічно найдосконалішим українським словником до початку XX століття. Працю над словником розпочали ще Є. Тимченко і В. Науменко, які впорядкували лексичний матеріал журналу «Основа» 1861-1862 та пізніші лексичні нагромадження, 1897 опублікували (за російським правописом) перші аркуші (літери А — В) як додаток до журналу «Киевская старина».
З 1902 до роботи над словником було залучено Б. Грінченка. Він використав праці багатьох кореспондентів журналу «Киевская старина», зібрав матеріали з творів художньої літератури і фольклорних джерел, частково послуговувався попередніми словниками подібного типу, додав значний власний матеріал (діалектні та фолькльорні записи).
У передмові до словника Грінченко зазначив, що у виданні його «прийнятий той правопис, який вжито в українських паралелях в «Словаре русского языка, составленном Вторым отделением Императорской академии наук» і в той же час вживається в наукових та інших виданнях Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.
Комісія на окремій нараді запропонувала:
1. Літери ї не вживати для позначення м’якості приголосних перед і.
2. Не позначати через ь м’якості приголосних з, с, ц перед сполуками губних приголосних із і: звір, сміх, звізда, цвіт.
3. Вживати ё для передачі йотації о та м’якості приголосних перед ним.
4. Роздільну вимову позначати не апострофом, а за допомогою ь: пьять, зьїсти.
5. У відповідних іменниках середнього роду писати подвійний приголосний та -я: знання, а не знание.
6. Відповідні африкати позначати букво сполуками дж, дз.
7. Не відбивати асимілятивних змін у дієслівних формах перед -ся: даєшся, дається, а не даєсся, даєцця.
8. Передавати проривний дзвінкий задньоязиковий приголосний буквою г.
Пропозиції було розіслано для обговорення українським філологам, зокрема Б. Грінченкові, П. Житецькому та К. Михальчукові. У своїй відповіді Б. Грінченко відстоював написання йо, ьо та апостроф. Ці елементи «галицької» орфографії він застосував у публікації «Словаря украинского языка» (апостроф уживав і після губних приголосних перед є, ї, я, ю, висловився за вживання тільки і після м’яких приголосних). Усупереч правилам НТШ Б. Грінченко велику групу загальних назв, згідно з наддніпрянською вимовою, надрукував із початковою буквою и: идол, ижиця, икати, илкий, инакий і похідні від нього, индик, иржа, Ирід (Ирод), искра, ич та багато ін.
Про роль Б. Грінченка І. Огієнко сказав: «Правопис цього словника був прийнятий по всіх українських редакціях та виданнях. Ось цей правопис, як слід збірної праці письменників всього ХІХ-го століття й усього українського народу, і запанував в Україні, і держиться в нас аж до сьогодні». Справді, Б. Грінченко використав із практики своїх попередників усе, що було раціональне, відповідало природі української мови, надавало нашій орфографії національного колориту. Та цей правопис все ж використовували не в усіх деталях. Наприклад, у російсько-українському словничку географічної термінології, укладеному Природничою комісією Українського товариства шкільної освіти (1917 р.), не вживається апостроф: згірья, скамьянілість. «Словарь української мови» став словником української живої мови. Тут поряд із загальновживаними словами фіксуються і діалектизми, часом вузьколокальні; вони здебільшого документуються. Українські реєстрові слова в словнику пояснюються російськими відповідниками чи описово, більшість їх ілюструється реченнями; при назвах рослин і тварин, як правило, наводяться їхні латинські наукові відповідники. Широко представлена українська фразеологія, часто з поясненням її походження. У передмові до словника Б. Грінченко подав стислий, але досить докладний огляд історії української лексикографії.
Українська частина словника надрукована новим, спеціально для цього розробленим Б. Грінченком правописом, т. з. грінчевичівкою, що акумулювала все найкраще з попередньої української правописної практики і яка є основою сучасного українського правопису. Російський академік О. Шахматов дав «Словарю...» високу оцінку — на Загальних зборах Петербурзької академії наук 1905 «Словареві української мови» присуджено другу премію М. Костомарова.
Найважливіша вада цього словника на теперішній час — нечітко відділено слова говіркові від слів літературних, і взагалі на літературну мову не звернено належної уваги, тому до словника внесено багато говіркових слів, яких у мові літературній не вживаємо.
«Словарь...» не раз перевидавався:
1924 і 1925 (двічі фототипічним способом);
1927-1928 — за ред. С. Єфремова та А. Ніковського з додатком нових матеріалів (т. 1-3, літери А— Н; кожному тому передують статті, що висвітлюють історію підготовки словника);
1937 — за ред. А. Хвилі із застосуванням того час. правопису (без передмови Б. Грінченка; вийшов тільки т. 1, літери А — Ж);
1958-1959 (фотомеханічним способом з 1-го видання);
1996 (фототипічне; зі вступним словом О. Тараненка);
1996-1997 (фототипічне); у т. 2 останніх двох видань додано пропущену в інших виданнях (крім видання за ред. С. Єфремова та А. Ніковського) частину Захидный — захурчаты, написану переважно російською графікою. (За матеріалами Інтернет-джерел).
372.
Прекрасний Києве на предковічних горах (2 прикметники, прийменник, іменник)! Многострадальному хвала тобі, хвала! Возрадуйсь, граде на Дніпровій кручі (прийменник, прикметник, іменник)! Сонечко в золотій сорочці (прийменник, прикметник, іменник), постій за дубами на далекій дорозі! Пробач, перепілко з крилом перебитим (прийменник, іменник, дієприкметник), що біль твій забрати собі не зумів. Я, як святиню (коми при порівняльному звороті), люблю тебе ніжно, (кома при звертанні) пропахле любистком і хлібом село (дієприкметник, іменник, сполучник, іменник). Рідная земле (прикметник) (кома при звертанні накладається на кому при порівняльному звороті), мов квітку розквітлу (кома при порівняльному звороті), ти нас зродила для радості й світла. Спасенна (прикметник) дорого, освячена Богом, веди мене далі за гори та доли.
Жирним шрифтом позначено орфограми.
373.
1. Життя нам усміхається, братове! Розповідне, окличне, просте, двоскладне, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «братове» непоширене, виражене іменником у кличному відмінку множини. Звертання слугує для привернення уваги співрозмовника.
2. Прудко, човне мій, лети до немудрої мети. Спонукальне, неокличне, просте, односкладне, означено-особове, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «човне мій» поширене, виражене іменником у кличному відмінку однини й займенником. Звертання слугує для вираження емоційної піднесеності.
3. Друзі кохані! І душу, і тіло даймо за край свій єдиний! Спонукальне, окличне, просте, односкладне, означено-особове, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «друзі кохані» поширене, виражене іменником у кличному відмінку множини та прикметником. Звертання слугує для вираження емоційної піднесеності.
4. Дитинства золоті причали, до вас шляхи ведуть усі. Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «дитинства золоті причали» поширене, виражене іменником у кличному відмінку множини, іменником у родовому відмінку однини, прикметником). Звертання слугує для вираження емоційної піднесеності.
5. Додай нам, доле, мужності і сил! Спонукальне, окличне, просте, односкладне, означено-особове, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «доле» непоширене, виражене іменником у кличному відмінку однини.
Звертання слугує для вираження емоційної піднесеності.
374.
Дніпре, Шевченку, Україно, я до загину вас люблю. Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «Дніпре, Шевченку, Україно» непоширене, однорідні, виражені іменниками у кличному відмінку множини). Звертання слугує для вираження емоційної піднесеності.
Жагуче пісне України! Через провалля й верховини пливе твій голос солов'їний у даль немеркнучу століть. Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «Жагуче пісне України!» поширене, виражене іменником у кличному відмінку однини, іменником у родовому відмінку однини, прикметником). Звертання слугує для вираження емоційної піднесеності.
Трудися, душе, гнівайся, люби і неспокою набирай собі. Спонукальне, неокличне, просте, односкладне, означено-особове, поширене, повне, поширене звертанням.
Звертання «душе» непоширене, виражене іменником у кличному відмінку однини. Звертання слугує для вираження емоційної піднесеності.
Усе задумане, шановні мої друзі і співвітчизники, збудеться. Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, поширене звертанням. Звертання «шановні мої друзі і співвітчизники» поширене, однорідні, виражені іменниками у кличному відмінку множини). Звертання слугує для привернення уваги співрозмовників.
Жирним шрифтом позначено орфограми.
379.
Я вважаю, що до інтерв’ю треба готуватися дуже старанно. Має рацію журналіст, який ставить найважливіші питання. До наступного запитання можна переходити, почувши відповідь на попереднє. Велике спасибі телебаченню за гарні зразки інтерв’ю. Упевнений, що оцінки нашої праці будуть переважно позитивні.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 36 ... 39

ГДЗ Українська мова Підручник 2021 Освіта Глазова 8 клас