ГДЗ Українська мова 8 клас. Підручник [Глазова О.П.] 2021

397.
Землю засипав пухкий сніг, м’який і легкий. Він засипав землю, обвів лінії тинів, обліпив стовбури високих дерев, чорних і безлистих. Між білою сіткою гілок видно синє небо, високе й безхмарне. Зелень ялин, свіжих і лапатих, виглядає з-під снігу. Здається, надворі стоїть весна, одягнена в білі шати.
398.
Вулиця, присипана сніжком, (кома при відокремленому означенні) хрумтить. Пік мороз в ту сніжну зиму, довгу і сувору (кома при відокремленому означенні). Обмерзла кригою озимина ламалась. Один кубічний метр снігу містить до 350 мільйонів сніжинок, невимовно гарних, несхожих одна на одну (кома при відокремленому означенні). «Вона, ніжна й гарна, (кома при відокремленому означенні) приходить мене змінити», — (слова автора після прямої мови) казала Зима про Весну. Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена (кома при відокремленому означенні).
Сніжинки, розписані на віконному склі, надзвичайні.
399.
Ці сосни, вбрані в синій-синій іней, (кома при відокремленому означенні, що стоїть після означуваного слова) мені відкрили візерунки душ. Знайшов я в лісі дуба, гіллястого, зеленого, старого (перша кома при відокремленому означенні, що стоїть після означуваного слова, решта — при однорідних). Мовчать каштани, стомлені і мляві (кома при відокремленому означенні, що стоїть після означуваного слова). Відпахла липа, білим цвітом злита (кома при відокремленому означенні, що стоїть після означуваного слова). Снігами припорошені, вітрами заколисані, (кома при відокремленому означенні, що стоїть перед означуваним словом і має обставинне значення) смереки над Карпатами мов на блакиті писані.
Відокремлених обставин нема.
Розкішний дуб, крислатий та міцний, росте у бабусиному селі.
Жирним шрифтом позначено орфограми.
400.
Дощик так і ллється, дощик так і лине, срібний та рясний. Наліг туман на воду й береги, густий і непрозорий. З-над самого обрію зводиться місяць, кругловидий, смутний. Віщує дощ цвіркун і траві у ніч, беззоряну й глибоку.
Жирним шрифтом позначено орфограми.
401.
Зима. Земля, скована морозом, покрилася білим снігом. Замазане зелено- бурими хмарами високе небо припало до землі. Сумно. Один вітер гуляє по волі, гуде та реве. На прикритих снігом ланах де-не-де бовваніє почорнілий бур’ян. Короткий зимовий день минає. Ясне сонце ховається за гору, обдає червоною загравою небо, чисте й високе. Зоря почала жовтіти, пригасати. Над землею розстилається ніч, на небі схоплюються зорі. Блискучі й ясні, вони так вислали все небо, мов хто висипав їх із коша.
Змагання весни із зимою справді сприймається, як вічне оновлення. Чому? Бо холод переростає в тепло, заледенілий спокій — у буяння життя, минуле поступається місце майбутньому. Аби настало воскресіння, мусить бути смерть. Це дивне вічне оновлення життя!
402.
Слово, випущене з уст (дієприкметник, прийменник, іменник), не повернеш. Рот, міцно закритий (прислівник, дієприкметник), не наживе ворогів. Рана, нанесена мечем (дієприкметник, іменник), заживає. Образа, заподіяна словом (дієприкметник, іменник), незабувається. Приятель, грізно насуплений (прислівник, дієприкметник), кращий за ворога, лагідно усміхненого (прислівник, дієприкметник). Слово, стримане й невимовлене (дієприкметник, сполучник, дієприкметник), пече в роті.
Жирним шрифтом позначено орфограми.
403.
Добре слово — ключ до душ, стомлених горем (дієприкметник, іменник). Добро, зроблене комусь (дієприкметник, займенник), обов’язково до тебе повернеться. Слово, випущене з уст (дієприкметник, прийменник, іменник), не доженеш і не повернеш. Не мовчатимуть вуста людини, з серцем, переповненим щастям (дієприкметник, іменник). Важко повернути честь, необачно втрачену (прислівник, дієприкметник).
405.
Розділові знаки вжито за бажанням автора.
Переносне значення: дощі ідуть, дощі легкі й прозорі: небо тихе: встає погода, погода тиха і хороша: ночі глибокі: іде гроза цілувати руки (садам), гроза дзвінка і кучерява, замлілі руки; спить земля; горить вікно, вікно сумне.
406.
Чи не сліпить грозою ткана ніч? Учора був тут лісовик, від моху весь позеленілий. Громом налякана, (перед означуваним словом є інші члени речення) змахує крилами чапля сердита. Затиснене між горбами, (зворот має обставинне значення) сільце мало лише дві вулиці. Покинута людьми на довгі дні, (зворот має обставинне значення) дорога помирає в бур’яні. Низько над землею носились чимось заклопотані ластівки. Зачарований даллю, (зворот має обставинне значення) я про все забуваю в цю мить.
407.
І пахло свіжо й смачно в отчій хаті духмяним, тільки з печі, житняком. Висока, до шиї козаків, трава вкривала береги річки. Річка Оскіл — чудесна річка, з прозорою лагідною водою, з очеретами й рукавами, з широкими на лівому березі луками. Той бичок, з під чорнушки-корови, був Івасів улюбленець.
Означення, виражені іменниками з прийменниками, є в 2, 4 реченнях.
408.
Завзятий, у синій шапці, у жупані, в червоних, як калина, штанях, навприсідки вліта козак. Праворуч від дороги стояв високий молодий чоловік, у потертих джинсах, стоптаних кросівках, у літній барвистій сорочці, у кругленькій червоній кепочці з довжелезним козирком. Місто невелике, з зеленими околицями та острівцями дерев і сквериків між низенькими будинками. Очевидно, суржик — мовна хвороба, на зразок раку мови, тяжко виліковна, запущена.
410.
Усім любе слово, (кома, бо зворот після означуваного слова) сказане до речі. З образою сказане (коми нема, бо зворот перед означуваним словом) слово будить гнів. Мені б тих слів, (кома, бо зворот після означуваного слова) обточених, як жолуді! Озвучене піснями, (кома, бо зворот відділений від означуваного слова іншими словами) бринить моє перо. Я не соромлюся свого рядка, наївного й немудрого, але правдивого. І видзвонює мотив, моє слово, (кома, бо зворот після означуваного слова) сріблом куте. Суворих слів, холодних і шорстких, перебираю низку.
Слово, сріблом куте, — дзвінке, голосне, чисте, шляхетне.
Часом треба вживати й холодні, зимові слова
Людині властиві різні емоції. Та й слова у мові є різні — теплі і холодні. Чи справді варто вживати слова, холодні і неприємні? Коли вони доречні?
По-перше, людина, доросла і мала, має навчитися відмовляти, якщо вона цього хоче. Так, тоді звучать холодні слова, вистуджені й зимові. Але порожні обіцянки ще гірші. По-друге, холодне слово часом єдине, що розкриває очі на реальний стан справ.
Слова, теплі і холодні, вживаємо у відповідних ситуаціях, бо різним є життя.

---

---

Назад

Вперед

1 ... 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39

ГДЗ Українська мова Підручник 2021 Освіта Глазова 8 клас