ГДЗ Українська мова 9 клас. Підручник [Ворон А.А., Солопенко В.А.] 2017
11.12.2018,
9 Клас / Українська мова,
5 177,
0
Вправа 11.
Двоскладні речення:
4. Думка найшвидша у світі.
Означено особові:
6. Прислухаюся до невгамовного жайвора і відчуваю гомін степу, його нескінченну пісню.
Неозначено-особові:
8 Ті далекі дні згадують і нині.
9 Мене не раз хвалили, бувало, ганьбили.
Узагальнено-Особові:
3. Хліб-сіль їж, а правду ріж.
5. Голкою криниці не викопаєш. Безособові:
1. Пахне чебрецем, свіжою травою.
7. Надворі вже добре вечоріло. Назовні
2. Тиша, полуденна спека. Тиша... Блакить... Сонце... Солоний вітерець... Зітхання моря...
Вправа 12.
Жовтогарячі барви - узгодження; цікава подорож - узгодження; шелест листя - керування; кружляє в повітрі - керування; злегка повіває - прилягання; безхмарне небо - узгодження; голоси птахів - керування; руденька білочка - узгодження;
Наш клас очікує цікава подорож у Хортицький ліс! Я вже уявляю, як жовтогарячі барви дерев захоплюють мене своєю красою, адже в місті тільки зрідка помічаєш осінню красу, тому що завжди кудись поспішаєш. Хочеться просто зупинитися, прислухатися до шелесту листя, поспостерігати, як воно повільно кружляє в повітрі, наче вальсує з вітерцем, який злегка повіває своїм теплим диханням. Хочеться поглянути в безхмарне синьооке небо, в яке злітають дзвінкі голоси різноманітних лісових птахів. Також я мрію побачити руденьку білочку, погодувати її взятими з дому горіхами. Сподіваюся, цю подорож я запам’ятаю надовго, та отримаю від неї тільки приємні та гарні емоції.
Вправа 13.
Іван правильно виконав це завдання, адже головний член таких речень виражається 2-ю особою однини. Усі інші діти виписали двоскладні речення.
Вправа 16.
1. Земля дочекалась і рясту (додаток), і сонця (додаток), і цвіту (додаток). Душа, немов калина, (росте) і (цвіте) від тепла (С. Пушик).
2. Все зберегла уява моя: ті ночі (додаток), зоряні ті дні (додаток). (В. Сосюра).
3. Між небом і морем (додаток), між спокоєм (додаток) і тривогою ((ідуть)) кораблі, високою ((йдуть)) дорогою (Б. Олійник).
4. Любіть травинку (додаток), і тваринку (додаток), сонце (додаток) завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку (додаток), шляхетну інохідь (додаток) коня (Л. Костенко).
5. ((Горять)), ((міняться)) на очах сині, зелені, бузкові, оранжеві й бурштинові легкі осяйні хмаринки (В Козаченко).
6. Веселе сонце устало над морем, всміхнулося (все) йому любо: і (небо, і хмари, і скелі, і море).
7. (Все): найменший (шерхіт), (луск) гіллячки, (шум) пташиного крила, (цокіт) копит - відлунювало тут чисто і повноголосно (О Гончар).
Вправа 17.
1. Добро та зло зійшлися у двобої.
2. Учні поважають батьків та допомагають їм у праці.
3. На узгір'ї квітнуть волошки та червоні маки.
4. У магазині продають канцелярські товари: олівці, зошити, ручки.
5 Я люблю читати не тільки детективні історії, але й твори про героїчне минуле.
6. На городі влітку ростуть різні овочі: картопля, морква, буряки, гарбузи.
7. Догоряло небо на заході та наше вогнище, западала темрява.
Вправа 18.
1. Була чудова золота пора, яку звичайно так і звуть — київська осінь, (Член речення, обставина) Мені, звичайно, було прикро слухати ваші докори. (Вставне слову)
2. Сумно шепче ліс дрімучий, ворони літають і, здається, своїм криком бурю накликають.
(Вставне Ярово) Мені осіння ніч короткою здається. (Член речення, присудок)
3. Щось біліє на хвилях, а що саме — не розгледіти: може, чайка, може, вітрила. (Вставне слово) Ніхто не може світу пережити. (Член речення, присудок)
4. На жаль, чудес на світі не буває. (Вставне слово) Я людина, і маю право і на жаль, і на радість. (Член речення додаток)
Вправа 19.
1. Рідна мово, єдина любове, чую пісню твою молоду (77. Перебийніс).
2. О мій врожаю, світла моя доле, люблю твій шум і шепіт серед поля (А Малишко).
3. О земле рідна, знаєш ти свій шлях у бурі у негоді! (М. Рильський).
4 Жагуча пісне України, Через провалля й верховини плине твій голос солов’їний у даль немеркнучу століть (М. Рильський).
5. Який ти, світе, теплий і широкий (А. Малишко).
6. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема (В. Сосюра)
Вправа 20.
Лідія Петрівна - Лідіє Петрівно;
Федір Ігорович - Федоре Ігоровичу; друг Андрій - друже Андрію; лікар Павлюк - лікарю Павлюк; добродій меценат - добродію меценате;
Вправа 22.
1 Очерети, перешіптуючись, добігають до повороту ріки і, журно киваючи пухнастими верхівками, спиняються над широким лиманом рівною стіною (С. Скляренко).
2. На протилежному боці долини, попід горбами, чорнів безлистий ліс, а внизу, в затишку, жовтів широкий луг (Б, Малик).
3. А він, вітер, шугав між блакитним небом і зеленим морем, і перекидався, і купався в просторах (Б, Грінченко).
4. Крім акації, тут ще кілька тополь росте, дикий виноград по верандах в'ється (О. Гончар).
5. Там могили з буйним вітром в степу розмовляють, сумуючи (Т. Шевченко).
6. Соснові шишки, великі й порожні, котилися під ноги (М. Коцюбинський)
7. Я чув її, ту мову-чарівницю, і серце рветься ще її почути (Б. Самійленко).
Вправа 23.
1. Прислухаймося до слів поета Д. Луценка: «Не золото, не долари й дукати — насущний хліб був завжди у ціні».
2. «Що вмієте, - закінчує свої поради Володимир Мономах, - того не забувайте, а чого не вмієте, того вчіться».
3. «Гідність — це мудра влада тримати себе в руках», - писав В. Сухомлинськйй.
4. «Бути справедливим у думках — ще не означає бути справедливим у житті, - повторював К. Ушинський, і додавав. - не можна жити тільки хорошими думками».
5. «Якщо вчуєш жарт, - радив О. Довженко, - шукай у ньому приховану правду».
6. «Щоб шанувати, потрібно мати талант, - слушно зауважував Григір Тютюнник. - Щоб заздрити, таланту не потрібно».
Вправа 30.
а) розмовний: Сідай близенько, здоровенна груша, свіжа кава.
б) науковий: постійний епітет, з’єднання провідників, іменникове словосполучення.
в) офіційно-діловий: зупинити дію наказу, здійснити відповідну перевірку, призначити на посаду бухгалтера.
г) публіцистичний: не будьмо байдужі, оцінять вдячні нащадки.
ґ) художній: квіти пробудилися від сну, сніжно-біла легка хмаринка, зелене море трав, відроджуймо рідну культуру.
Двоє мудрих переважать одного впертого.
ГДЗ Підручник Українська мова 2017 Світоч Ворон Солопенко
Двоскладні речення:
4. Думка найшвидша у світі.
Означено особові:
6. Прислухаюся до невгамовного жайвора і відчуваю гомін степу, його нескінченну пісню.
Неозначено-особові:
8 Ті далекі дні згадують і нині.
9 Мене не раз хвалили, бувало, ганьбили.
Узагальнено-Особові:
3. Хліб-сіль їж, а правду ріж.
5. Голкою криниці не викопаєш. Безособові:
1. Пахне чебрецем, свіжою травою.
7. Надворі вже добре вечоріло. Назовні
2. Тиша, полуденна спека. Тиша... Блакить... Сонце... Солоний вітерець... Зітхання моря...
Вправа 12.
Жовтогарячі барви - узгодження; цікава подорож - узгодження; шелест листя - керування; кружляє в повітрі - керування; злегка повіває - прилягання; безхмарне небо - узгодження; голоси птахів - керування; руденька білочка - узгодження;
Наш клас очікує цікава подорож у Хортицький ліс! Я вже уявляю, як жовтогарячі барви дерев захоплюють мене своєю красою, адже в місті тільки зрідка помічаєш осінню красу, тому що завжди кудись поспішаєш. Хочеться просто зупинитися, прислухатися до шелесту листя, поспостерігати, як воно повільно кружляє в повітрі, наче вальсує з вітерцем, який злегка повіває своїм теплим диханням. Хочеться поглянути в безхмарне синьооке небо, в яке злітають дзвінкі голоси різноманітних лісових птахів. Також я мрію побачити руденьку білочку, погодувати її взятими з дому горіхами. Сподіваюся, цю подорож я запам’ятаю надовго, та отримаю від неї тільки приємні та гарні емоції.
Вправа 13.
Іван правильно виконав це завдання, адже головний член таких речень виражається 2-ю особою однини. Усі інші діти виписали двоскладні речення.
Вправа 16.
1. Земля дочекалась і рясту (додаток), і сонця (додаток), і цвіту (додаток). Душа, немов калина, (росте) і (цвіте) від тепла (С. Пушик).
2. Все зберегла уява моя: ті ночі (додаток), зоряні ті дні (додаток). (В. Сосюра).
3. Між небом і морем (додаток), між спокоєм (додаток) і тривогою ((ідуть)) кораблі, високою ((йдуть)) дорогою (Б. Олійник).
4. Любіть травинку (додаток), і тваринку (додаток), сонце (додаток) завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку (додаток), шляхетну інохідь (додаток) коня (Л. Костенко).
5. ((Горять)), ((міняться)) на очах сині, зелені, бузкові, оранжеві й бурштинові легкі осяйні хмаринки (В Козаченко).
6. Веселе сонце устало над морем, всміхнулося (все) йому любо: і (небо, і хмари, і скелі, і море).
7. (Все): найменший (шерхіт), (луск) гіллячки, (шум) пташиного крила, (цокіт) копит - відлунювало тут чисто і повноголосно (О Гончар).
Вправа 17.
1. Добро та зло зійшлися у двобої.
2. Учні поважають батьків та допомагають їм у праці.
3. На узгір'ї квітнуть волошки та червоні маки.
4. У магазині продають канцелярські товари: олівці, зошити, ручки.
5 Я люблю читати не тільки детективні історії, але й твори про героїчне минуле.
6. На городі влітку ростуть різні овочі: картопля, морква, буряки, гарбузи.
7. Догоряло небо на заході та наше вогнище, западала темрява.
Вправа 18.
1. Була чудова золота пора, яку звичайно так і звуть — київська осінь, (Член речення, обставина) Мені, звичайно, було прикро слухати ваші докори. (Вставне слову)
2. Сумно шепче ліс дрімучий, ворони літають і, здається, своїм криком бурю накликають.
(Вставне Ярово) Мені осіння ніч короткою здається. (Член речення, присудок)
3. Щось біліє на хвилях, а що саме — не розгледіти: може, чайка, може, вітрила. (Вставне слово) Ніхто не може світу пережити. (Член речення, присудок)
4. На жаль, чудес на світі не буває. (Вставне слово) Я людина, і маю право і на жаль, і на радість. (Член речення додаток)
Вправа 19.
1. Рідна мово, єдина любове, чую пісню твою молоду (77. Перебийніс).
2. О мій врожаю, світла моя доле, люблю твій шум і шепіт серед поля (А Малишко).
3. О земле рідна, знаєш ти свій шлях у бурі у негоді! (М. Рильський).
4 Жагуча пісне України, Через провалля й верховини плине твій голос солов’їний у даль немеркнучу століть (М. Рильський).
5. Який ти, світе, теплий і широкий (А. Малишко).
6. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема (В. Сосюра)
Вправа 20.
Лідія Петрівна - Лідіє Петрівно;
Федір Ігорович - Федоре Ігоровичу; друг Андрій - друже Андрію; лікар Павлюк - лікарю Павлюк; добродій меценат - добродію меценате;
Вправа 22.
1 Очерети, перешіптуючись, добігають до повороту ріки і, журно киваючи пухнастими верхівками, спиняються над широким лиманом рівною стіною (С. Скляренко).
2. На протилежному боці долини, попід горбами, чорнів безлистий ліс, а внизу, в затишку, жовтів широкий луг (Б, Малик).
3. А він, вітер, шугав між блакитним небом і зеленим морем, і перекидався, і купався в просторах (Б, Грінченко).
4. Крім акації, тут ще кілька тополь росте, дикий виноград по верандах в'ється (О. Гончар).
5. Там могили з буйним вітром в степу розмовляють, сумуючи (Т. Шевченко).
6. Соснові шишки, великі й порожні, котилися під ноги (М. Коцюбинський)
7. Я чув її, ту мову-чарівницю, і серце рветься ще її почути (Б. Самійленко).
Вправа 23.
1. Прислухаймося до слів поета Д. Луценка: «Не золото, не долари й дукати — насущний хліб був завжди у ціні».
2. «Що вмієте, - закінчує свої поради Володимир Мономах, - того не забувайте, а чого не вмієте, того вчіться».
3. «Гідність — це мудра влада тримати себе в руках», - писав В. Сухомлинськйй.
4. «Бути справедливим у думках — ще не означає бути справедливим у житті, - повторював К. Ушинський, і додавав. - не можна жити тільки хорошими думками».
5. «Якщо вчуєш жарт, - радив О. Довженко, - шукай у ньому приховану правду».
6. «Щоб шанувати, потрібно мати талант, - слушно зауважував Григір Тютюнник. - Щоб заздрити, таланту не потрібно».
Вправа 30.
а) розмовний: Сідай близенько, здоровенна груша, свіжа кава.
б) науковий: постійний епітет, з’єднання провідників, іменникове словосполучення.
в) офіційно-діловий: зупинити дію наказу, здійснити відповідну перевірку, призначити на посаду бухгалтера.
г) публіцистичний: не будьмо байдужі, оцінять вдячні нащадки.
ґ) художній: квіти пробудилися від сну, сніжно-біла легка хмаринка, зелене море трав, відроджуймо рідну культуру.
Двоє мудрих переважать одного впертого.
Якщо помітили в тексті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter