Історія України. Довідник

Історія — наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на різноманітні свідчення минулих подій. Учені, що вивчають цю науку, називаються істориками. Професійні історики працюють в університетах, в академіч­них центрах та музеях, школах та інших закладах середньої загальної освіти.

Серед видатних українських істориків слід назвати такі іме­на, як Михайло Максимович (роки життя: 1804-1873, автор творів «Нарис Києва», «Розвідки про гетьмана П. Сагайдач­ного»), Володимир Антонович (роки життя: 1834-1908, автор творів «Гетьмани України: історичні портрети», «Історичні пісні малоросійського народу»), Дмитро Яворницький (роки життя: 1855-1940, автор творів «Історія запорозьких козаків».

До історії Степової України»), Олександра Єфименко (роки життя: 1848-1918, автор творів «Історія українського наро­ду», «Історія України та її народу»). Але батьком української історії справедливо вважають Михайла Грушевського (роки життя: 1866-1834), якому належить близько 2000 праць з іс­торії України, серед яких і 10-томна «Історія України-Руси». Кожен народ із появою писемності навчився рахувати час, запроваджував власний календар. У найдавніших державах події рахували за правлінням царів або інших посадових осіб чи з моменту заснування міста або держави. Кількість днів у році та його початок у різних народів були різними. Лише з упро­вадженням юліанського, а згодом григоріанського календарів рік став починатися з 1 січня і має 365 днів (або 366 днів — раз на чотири роки).

Історики використовують загальновизнану систему рахування часу. Минуле ділять на дві частини: нашу еру та до нашої ери. Момент такого поділу можна уявити як точку на відрізку, де з одного боку роки у напряму наших днів, а в іншому — в минуле. І чим далі від цієї точки, тим роки зростають. Кож­ні сто років називаються століття, 10 століть — тисячоліття. Перше століття нашої ери починається в 1-му році й закін­чується в 100-му році. Двадцяте століття закінчилося у 2000 році, двадцять перше почалося у 2001 році.

Українські вчені поділяють історію на такі частини:

1. Історія стародавнього світу.

2. Історія Середніх віків.

3. Нова історія.

4. Новітня історія.

Учені інших держав об’єднують 3 та 4 частини та вживають назву "сучасна історія".

Історична мала (історична карта) — образно-знакове зобра­ження суспільних явищ, що відбувалися на певній території у певний момент часу у минулому. На історичних мапах умовни­ми знаками показано території держав та міста, пересування народів або військ, битви та інші події.