ГДЗ Історія України 5 клас. Підручник [Власов В.С.] 2013

Марійка поверталася зі школи засмученою. Її найщиріша приятелька Христинка занедужала. «Привіт, Мурчику»,

- журливо мовила дівчинка до рудохвостого кота, який по-господарському сидів на брамі, що вела до Марійчиного двору. У цьому затишному куточку древнього Луцька панували свої неписані правила. Господарем почувався тут Мурко. Коли кіт ось так мирно сидів на брамі, подвір’я сповнювалося гороб’ячого цвірінькання та голубиного туркоту. У такі дні навіть якось тихіше рипіла старенька іржава гойдалка, без поспіху точилася розмова поміж сусідами, не зчиняла галасу малеча, зосереджено вовтузячись у пісочнику.

- Добрий день, пані Надіє, - привіталася Марічка з сусідкою.

- Щось ти, сонечку, сьогодні смутна, - озвалася на привітання жінка. - Не ладнається в школі? Ходім розкажеш...

Дівчинка відчула, як у душі в неї ворухнувся теплий клубочок радості. Варто сказати, що для Марійки спілкування з пані Надією давно стало звичкою. Скільки себе пам’ятала, дівчинка вважала її своїм другом. Скажете, такого не буває? А ви розпитайте в знайомих дівчаток, і переконаєтеся, що багато хто з них по-справжньому дружить з дорослими. Зазвичай Марійка розпитувала сусідку про всі-всі денні новини, бо та вміла розповідати про буденні дрібниці жваво, дотепно, завжди пригадуючи щось цікаве, незвичайне. А знала тих цікавинок пані Надія

- без ліку. Була освіченою, багато пережила на своєму віку.

- Занедужала моя приятелька Христинка, - почала жалітися Марійка. - Два дні походила до школи, і знову з температурою вдома. Мама каже, що вона зовсім квола, як стебели-ночка. А мені без неї так самотньо. От коли б сили десь узяти й поділитися нею з Христею...

- Ходім зайдеш до мене, Марічко, - запропонувала пані Надія. Пригощу тебе запашним трав’яним чаєм, може, разом придумаємо, як тобі зарадити.

І ось уже медвяно пахне липа.

- Заварила сьогодні легкого літнього чаю. Скуштуй, - лагідно гомоніла пані Надія. - Розповім тобі дуже давню історію... Це було майже чотириста літ назад. В одній родині занедужала

дитина - дівчинка. Мама лила сльози, журилася, та бачила, що вдіяти нічого не може... Однієї ночі наснився їй дивний образ - світлосяйна ікона Богородиці, що випромінювала тепло. Збентежена сном, жінка пішла до найближчого міста - Холма. Коли зайшла вона до собору й побачила ікону Божої Матері, зрозуміла, що матиме силу поставити дочку на ноги. Сповненою надії повернулася вона додому, більше не дозволяла відчаю й смутку панувати в серці. Невдовзі дівчинка одужала.

- А ікона? - спитала Марійка. - Вона збереглася?

- О, ця ікона - найдавніша на нашій землі - пережила сотні літ і вціліла. Завтра її виставлятимуть у нашому краєзнавчому музеї.

- А як потрапила вона з польського міста Холма до Луцька?

- Ця історія повна таємниць. Місто Холм заклав колись як столицю своєї держави галицько-волинський князь Данило. Ревно дбав про розбудову свого дітища. Опікувався будівництвом храмів, клопотався про те, щоб удосталь було в стольному місті книг. Імовірно, замовив він для найбільшого міського собору ікону Богоматері з самого Константинополя. Так, за припущенням учених, опинилася ця рідкісна ікона в Холмі. Згодом місто потрапило під владу польських князів. На початку двадцятого століття ікона потрапила до Києва, потім під час Другої світової війни знову опинилася в Холмі. Після війни ікону привіз до Луцька останній настоятель Холмського собору отець Гавриїл Коробчук. До осені 2000 року ікона зберігалася в його родині. І ось тепер її зможуть побачити всі охочі.

- Така давня ікона, певно, здатна творити дива, - міркувала дівчинка.

- Справді, ця ікона - чудотворна. Про неї в 17 ст. було написано книгу, де оповідалося про чудодійні властивості образу. Відома легенда, як ікона Богородиці врятувала Холм від нападу завойовників. Це було за часів монгольської навали. Місто взяли в облогу. Коли надії на порятунок уже не було, дві князівни винесли святиню на оборонні вали. І раптом сталося диво: нападники побачили, як місто піднеслося на високій горі аж до неба. Не змігши взяти гору приступом, монголи відступили. Подія та і досі живе в прислів’ї: «Холмок-городок під небеса висок».

...Наступного дня Марічка після школи побігла спочатку до краєзнавчого музею, а тоді до Христинки, бо знала, що мусить поділитися з нею радістю - тією, яку випромінював чудотворний образ Холмської Богородиці.