ГДЗ Українська мова 9 клас. Підручник [Заболотний В.В. Заболотна О.В] 2017

Повсякчас, навіть коли Україну злії люди робили для її дітей мачухою, і тоді вона залишалася дорогою вірним її синам. Тарас Шевченко немало зазнав лиха за неї, але любов до матері України горіла в його серці невгасимим вогнем, бо «нема на світі України, немає другого Дніпра!»

«Царствено красива ця земля», - писав колись про неї французький письменник Бальзак.

Був захоплений і художник Васнецов. «Я споглядав багато красот землі, - казав він, - але нічого подібного ніде не знаходив і певний, що й не міг би знайти» (П. Панч).

«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», - звертався до сучасників та нащадків Т. Шевченко. Славетний український письменник і філософ Г. Сковорода так висловлював свою любов до України: «Коли не зможу ніколи ні в чому не шкодити». «Несправедливість, скоєна відносно однієї особи, є загрозою для всіх», - так формулював свої переконання Ш. -Л. Монтеск’є, французький правник і письменник. «Результат великих справ, — писав римський історик Тіт Лівій, - Часто залежить від дрібниць». Великий український педагог, письменник В. Сухом-линський говорив: «Будь-яка праця стає творчістю, якщо ти вкладаєш у неї душу».

Минуле України

1) Домінування теми чужоземного поневолення й боротьби з ним в історії України Орест Субтельний пояснював тим, що «з давніх-давен аж до новітніх часів через свої природні багатства й незахищеність Україна — можливо, більше, ніж будь-яка інша країна Європи — зазнавала спустошливих нападів і завоювань». Сучасна історія підтверджує цю тезу.

2) У вивченні минулого нашого народу історики спираються не тільки на археологічні, етнографічні дані та писемні пам’ятки, але й на свідчення іноземців. Так, О. Єфименко зауважує: «Задовго до того, як монах Києво-Печерської лаври — Нестор чи Сильвестр — записав сказання про те, «звідки пішла єсть руська земля», арабські і візантійські вчені люди вже знали наших предків і писали про них». Ці сторонні спостереження представляють неабияку цінність для дослідників, які таким чином мають змогу доповнити чи перевірити дані з інших джерел.

Мова

1) Мудрі люди радять утримуватися від порожнього базікання, наприклад, Софокл писав так: «Багато говорити і багато сказати не є те саме». Лаконічність — це особлива майстерність у кілька слів втиснути довершену й змістовну думку.

2) В сказаному криється не тільки те, що хотів сказати мовець, але й те, що він навмисно замовчав. «Ти постарайся знайти більш. ніж сказано в словах», — заохочував Овідій. І він знав, про що говорить.

Здоров’я

1) Здоров’я — це невідновлюваний скарб людини, успадкований від батьків. Ще Гіппократ наголошував: «здоров’я — найбільше багатство людини». Але треба додати, що кожен від народження несе відповідальність за своє здоров’я перед наступними поколіннями: його успадкованого здоров’я має вистачити не тільки на його власне життя, але й на гідний спадок власним дітям та онукам.

2) Здорова людина живе так, ніби не відчуває власного тіла.. Всерйоз замислитися про своє здоров’я людина знаходить час лише тоді, коли занедужає, коли тіло нагадає про себе: «Здоров'я не цінують, доки не захворіють», — сказав Т. Фуллер. А варто усвідомити його цінність якомога раніше і старанно плекати його.

Добро і зло

1) Є чимало визначень таких понять як «добро» і «зло». Німецький філософ А. Швейцер запропонував своє бачення: «Добро — це зберіг гати життя, сприяти життю, зло — це знищувати життя, шкодити йому». В цьому визначенні немає слова «людина», бо йдеться не тільки про її життя. І в цьому — особлива мудрість його слів: невід’ємне право на життя має не тільки людина, а все живе.

2) Мало не робити зла. Бути свідком злих дій і ніяк не реагувати на них — теж злочин. Леонардо да Вінчі вважав, що зло неодмінно має бути покаране: «Хто не карає зла, той сприяє його здійсненню». Отже, бездіяльність жертви перетворює її на співучасника.

Донецький - Донеччина; чернігівський - Чернігівщина; харківський - Харківщина; Хмельницький - Хмельниччина; полтавський - Полтавщина; турецький - Туреччина; козацький - козаччина.

— Пустіть мене, дядьку, в театр.

— Чого захотів! Я тебе пущу, але так, щоб ти знав, де раки зимують.

— Я вже знаю, де вони зимують, — жалісно заскімлив я, бо не раз чув про цс од дорослих.

— А куди Макар телят ганяє, теж знаєш? — уже із цікавістю покосував на мене парубок.

— І це знаю, — бадьоріше відповів я.

— А де козам роги правлять?

— Теж знаю.

Любитель приказок засміявся і ще запитав:

— А чого ж ти не знаєш?

— Не знаю, що таке театри. Пустіть мене побачити (За М. Стельмахом).

Діалог за схемою із звертанням.

Дослухавши казку про колобка, Дениско сказав:

— Мамусю, спечи мені колобка, як у казці.

— Та як же я його спечу, миленький? — усміхнулась мама.

— По засіках поскреби — борошна назбираєш. Є у нас засіки?

— Борошна ми назбираємо, тісто замішаємо, спечемо його, а він втече, як у казці, — спробувала мама вгадати його думки.

I. Затишшя, піднебесся, стаття, статей, проллється, подорожжю, молодістю, лляний, попідвіконню, тушшю, Ілля, гілля.

II. Запоріжжя, Поділля, узлісся, узвишшя, глазур’ю, міддю, розрісся, радістю, узбережжя, суддівський, збіжжя, обличчя.

II.

1. Не тільки жести й міміка розкривають характер людини, бо ще німецький поет Й. Ґете казав: «поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя»,

2. Відомий український письменник І. Франко дав гарну пораду: «добру науку приймай, хоч її і від простого чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив».

3. «Ті, що виїздять за море, міняють небо, а не душу» — казав римський поет Горацій тим, хто намагався втекти від себе.

4. Український прозаїк М. Шумило відчував у мові щось на кшталт археологічних пластів й геологічних шарів, коли говорив, що «мова — це глибина тисячоліть».

5. «І там, де звучить рідна мова, живе український народ», — писав український поет В. Сосюра.

III.

Не тільки жести й міміка розкривають характер людини, бо ще німецький поет Й. Ґете казав, що поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя.

Лесик і Катруся, роздивляючись живописні пейзажі, почали фантазувати про свої мандри. їм бачилися неймовірні пригоди в навколосвітній подорожі. Вони спробували прокласти маршрут по глобусу. Зазирнули до карт.

— Тільки уяви: широка галявина з видом на гори. Ти встановлюєш намет, я готую вечерю. Наш пес охороняє нас. — сказала Катруся.

— Так, це будр б чудово. Щодня бачити стільки краси, дихати свіжим повітрям і не знати, що тебе чекає за поворотом.

— Це так цікаво! Якби ми так вивчали географію, то це був би мій найулюбленіший предмет.

— Згоден. А ти знаєш, що потрібно брати з собою у похід? Давай складемо список.

Вони захопилися плануванням омріяної подорожі і не зчулися, як додому повернулася мама.

— Діти, маю для вас сюрприз! На канікулах поїдемо до Карпат, — сказала вона.

— І підемо в похід всі разом? — спитав ЛеСик.

— Авжеж. Піднімемося в гори.

— Класно! — пискнула Катруся і плеснула у долоні, — Ми щойно мріяли про подорож. Мрії збуваються!