ГДЗ Українська мова 9 клас. Підручник [Заболотний В.В. Заболотна О.В] 2017

1, У нашому парку так весело шумлять дерева і чується дитячий сміх.

2. Вечорами в кабінеті стоїть тиша і горить настільна лампа.

3. У неділю тато повезе нас до озера або ми самі підемо в парк (події взаємовиключаються).

4. Під час хвороби і брат допоміг мені, і однокласники підтримали.

1. Фіранок ((не було)), і, здавалося, просто на Голову ((сиплються)) міські (вогні й зорі) (М. Павленки).

2. А за Дніпром купалися в мареві знайомі мені вже села й куріли димки над садками (Гр. Тютюнник).

3. Може, так закінчується казка або починається роман (М. Людкевич ).

4. То вітерець дихне по ниві, то коник в житі засюрчить... (Л. Глібов).

5. Буде чисте небо ніжне і тривожне, і земля вбереться в золоту красу (С. Жидан).

6. Потемніло і стало моросити дрібно та тихо (Олесь Гончар).

7. Таке розкішне над нами небо, й такі ми до безмежності молоді! (В. Шевчук).

Одеса. Театральну площу Одеси залило літнім сонцем, а назустріч йому злетіли спінені фонтани. Театр визирає, пильнуючи глядачів, а квіти обняли ліхтарі й обступили фонтани. Львів. Вежа ушпилюється в сизе небо, виринаючи з камінних хвиль міста, а дерева розступилися перед проспектом. Дрібненькі цяточки нагадують про присутність людей, автобуси й сувенірні ряди полюють на туристів.

1. [...], і [...]. В гербі Одеси красується сірий якір на червоному тлі, а в гербі Волинської області на червоному тлі — білий хрест.

2. [...1 й [...]. У передмісті велотуристи зупинилися на обід й місцева дітвора з живою цікавістю вивчала їхнє спорядження, не наважуючись на розмову.

1. Біліє сніг в лелечому гнізді, і льоду вже замерзло нівбадді (Л. Костенко).

2. Усяк правду знає, та не всяк про неї дбає (Нар. творчість).

3. То вечірній туманець повився над покосами чи й досі висить димок від багаття? (Є. Гуцало).

4. Славко лежав на вигрітій сонцем траві і, спершись на лікті, байдуже дивився в чисте поле (В. Кучер).

5. Нову лінію оборони збудовано, і можливо, навіть завтра на світанку її займуть наші частини (В. Кучер).

6. Десь пливуть дощі по шибках і бредуть сніги в полях (Є. Сирапулова).

7. Бліді на небі гасли зорі, і вітер плутався в мережах верховіть, і не гойдалися берези білокорі (М. Рильський).

Четверте речення ускладнене дієприслівником зворотом; п'яте речення - вставним словом.

1. А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар, і йде справжній тропічний дощ, густий, запашний і надзвичайно теплий (Микола Хвильовий).

2. Рвучкий вітер бушував над лісом, і дерева то гули грізно і тривожно, то шуміли тихо і приємно (М. Коцюбинський).

3. Щоразу до нас прилітають і відлітають журавлі, і щороку люди з якимось дивним почуттям зустрічають і прощаються з ними (В. Земляк).

4. Стоять верби, опушені зеленню, і здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі (Є. Гуцало). - просте речення.

5. Зоряно над селищами було, а там, десь у стенах, хмара заходила й безгрішно ламалися стебла блискавок (0лесь Гончар).

Ми піднялися На вершину горба, і нас вразив чудовий краєвид. Прямо перед нами зеленіли луки й текла звивиста річечка. Удалині темпів ліс і було видно дахи селянських хат. Сонце світило яскраво, і небо було блакитним і привітним.

Ми спустилися вниз, і стежка повела нас до річки. Та ближче до вечора набігли звідкись хмари і пішов дрібний, осінній дощик. Усе потемніло, і стало холодно, похмуро (В. Тиха).

Списати, сфотографувати, зчистити, зсипати, сказати, стерти, зшити, схитрити.

1. Орач торкнеться до керма руками — і нива дзвонить темним сріблом скиб (М. Стельмах). - наслідок дії.

2. Ударив трім - і зразу шкереберть пішло життя (В. Стус). - раптова зміна подій.

3. Блискавка блисне - й камінь трісне (Нар. творчість). - наслідок дії.

4. Іде мить - і Дрогочинська битва загримить (М. Бажап) — швидка зміна подій.

Речення, в яких слід ставити тире:

1. Старий схилився тихо - і нараз на вії чистий затремтів алмаз (М. Рильськиіі).

3. Дощик перестав - і все навколо запахло, посвіжішало, заблищало (Гр. Тютюнник).

Речення, в яких між частинами ставиться кома:

2. Так, можна грати Баха й на гармошці, але тоді де буде вже не

Бах (В. Коротич).

5. Сяйливо блима яснозорий сад, і місяць тане в ночі на долоні (Г. Дудка).

Четверте речення не слід списувати, тому що у цьому складносурядному ре ченні є спільний член. — в житі.

1. Рвонув за поли вітер дику грушу - і ґудзиками впали горобці (Г. Дудка);

2. Низенький чоловік махнув рукою - і машина зупинилася, від’їхавши трохи вперед (О. Копилепко).

3. Додому ніч собі на небо йшла, і на зорю дивилася мурашка (М. Вітраповський).

4. Тільки за Бугом, у лісах, шумів вітер та безкраїм проваллям хиталася темрява (Гр. Тютюнник).

5. Малинові язички полум’я весело зазміїлися но хмизові - і вгору з тріском шугнули золотисті іскри (Гр. Тютюнник).

6. Береза плаче тихими слізьми, а ми ті сльози навесні збираєм (І. Коваль).

Схема першого речення: [ ] - і [ ].

— Доброго дня! Що вас турбує?

— Добридень, лікарю. Я проходжу черговий медогляд і наразі мене нічого не турбує.

— Приємно чути. Чи вдосталь ви спите й відпочиваєте?

— Втомленим не почуваюся. Отже, все нормально.

— Харчуєтеся правильно? Не зловживаєте шкідливими продуктами?

— Намагаюся, але іноді їм чіпси.

— Не палите?

— Ну, бувайте здорові!

— Дякую, до побачення.

1. Тире між підметом і присудком: Мистецтво - найкращий педагог (Олесь Гончар).

2. Тире па місці пропущеного члена речення: Без витоку нема ріки, як без коріння - крони (Олесь Гончар).

3. Тире при відокремленій прикладці: Там, по тому боці, були хащі кущів і дерев - густі й непролазні зарослі (М. Стельмах).

4. Тире між частинами складносурядного речення: Защебетав Соловейко -пішла луна гаєм (Т. Шевченко), або: Сьогодні світ руками я обняв - і навзаєм зі мною світ обнявся (Є. Гуцало).

1. Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і надають зорі в долоні, і падає сон у траву... (І. Драч).

2. Вдосвіта знову загули на морозі сосни і закричали півні на горищах (Г. Тютюнник).

3. Тягуче закашлявся грім - і об листя запорощали великі, мов боруб’яхи, краплі (В. Симоненко).

4. Село - це ще й безмір тяжкої роботи, і ти в нім ізмалечку - робітничок (Н. Горик).

5. Горобці зірвалися при моєму наближенні з копиці сіна, та ще неподалік застрекотала сорока (Є. Гуцало).

6. Минає день-другий - і клени поволі скидають парчевий одяг (В. Гжицький).

7. В’ється смуга сірого бетону під крилом могутнім літака - і Бориспіль вечоровий тане в повені зеленій вишняку (М. Боровко).

Опинившись у лісі, Дмитро завмирає під стовбуром вільхи, прислухається. Тиша тихесенька. Ні тобі гілка не трісне, ні тобі птах не крикне. Стовбури дерев стоять у тумані, і повітря насичене вогкістю. Раптом застрекотала сорока у верхів’ї берези і здригнулася звільнена гілка, обсипавши краплі роси. Хлопець пройшов трохи вперед. На березі лісового озерця спочивали старі осики й дрімали величезні буки. Зарошена, ледь притоптана, слалася стежина, й неподалік причаїлася лісна хижка. — Ого! — закричав Дмитро, і голос його лунко розлігся в ранковому лісі.

1. (Літо) ((покотилися)) в синяві доріг, і росою ((вмилися)) (квіти) на зорі... (П. Артеменко).

2. Тільки сухо й дзвінко ((тріщать)) у саду (цвіркуни) та ((шарудять)) стривожені (тополі) (З. Тулуб).

3. ((Дмухнув)) (вітер) понад станом - і сліду ((не стяло)) (Т. Шевченко).

4. Де-не-де біля вирв ((синіє)) безводний (полин) або кущиться пахучий чебрець (Олесь Гончар).

5. Біляста (туча) небо ((полонила)), і в ній ((котився)) сонця стиглий плід (А. Малишко).

6. Або волю здобути, або дома не бути (Нар. творчість).

1. Одним однісінький бовваніє Серед морської рівнини крейсер вдалині, і, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка (Олесь Гончар).

2. Тут і в небі тихо. Ані шум потічка, ні вітру шум, ні пташка лісова (Л. Костенко).

3. Одягнувши шапку, кошовий махнув рукою - і вмить сотні весел, ударивши в прозорі хвилі, заблищали срібною сльозою, а блискуча пелена Дніпра скаламутилася (А. Кащепко).

1. Ще лід блищить на заспаній ріці, і вдень па ледь проталеній дорозі уже смакують воду горобці.

2. Дощ одхлюпався по асфальту, змив гарячого дня сліди, і веселка грайливим сальто перекинулась до води.

3. Ще бурчить громовиця, а небесний косар входить сонцем в світлицю з-за завітрених хмар.

З тв. В. Буденного.

Б. Складносурядне речення. То ((пролетить)) березовий листочок, то ((пробіжить)) невидимий (їжак). То [...], то [...].

Реч. розповід., неокл., складносур., 2 част., спол. то, то, розділов., кома. І — просте, пошир., двоскл., повне. II — просте, пошир., двоскл., повне.

А. Безсполучникове складне речення.

В. Просте речення, ускладнене однорідними додатками.

Г. Просте речення, ускладнене дієприслівниковим зворотом.

Д. Складнопідрядне речення.

Земля кружляє в космічному вальсі Земля, наче вбрана на бал принцеса, кружляє у космічному танку поруч з рештою планет. Кожна з них дотримується власного ритму, наче дослухаючись до биття свого серця, але всі вони захоплені виром якоїсь, тільки їм чутної, космічної гармонії (речення з протиставленими зв’язками). Всі вони закохано посміхаються Сонцю і йому присвячують свій танець. Земля обрала ритм вальсу, максимально наблизившись до Світила. Всесвіт святково прибрався, зорі, як свічки, романтично мерехтять. Ще один оберт, іще, іще — і вона зважиться запросить Його на білий танець.

Щокою неба скочуються зорі

У горах стрімко вечоріло, без плавного переходу від сутінок до темряви. Раптово й майже зненацька насунулася наша перша ніч у поході, але ми встигли поставити намети, розвести багаття й запастися дровами. Вже приємно пахло кашею, що доходила на вугіллі. Ще трохи терпіння — і будемо смакувати першу вечерю у мандрах. І щоб наблизити цей приємний момент, ми задивилися на зорі, що стали ближче й яскравіше у горах. Серпневе зоряне небо нас вразило: одна за одною, то тут, то там зривалися з неба зорі, як краплинки сліз, наче небо вже плакало за минаючим літом.

А вітер хилить клени

Ми росли в одному дворі, разом ганяли в футбол під розлогими кленами, не дивлячись на різницю у віці. Не ділилися таємницями, бо, мабуть, і друзями не були. А потім він закінчив школу, пішов до армії. А тоді якось розхвилювалися наші клени, і я почув, що почалося АТО ... Він написав моїй сестрі — і я зрозумів, що він не просто знайомий. Змінився склад нашої футбольної команди у дворі, але тепер я граю за двох: за себе і за хлопця моєї сестри, бо у нього зараз важливіші справи. Клени — мої свідки. Як би не хилив їх вітер, разом ми — сила!