ГДЗ Українська мова 9 клас. Підручник [Заболотний В.В. Заболотна О.В] 2017

1. Мені здавалося, що я тут відкрив для себе Україну (Р. Федорів).

2. Французький математик Лаплас говорив, що винайдення логарифмів продовжило життя обчислювачів (3 посібника).

3. Люблю, як гнуться осокори на вітрах і пружно випрямляють свої широкі зелені плечі (І. Цюпа).

4. Княгиня внажала, що тільки нездатність до справжнього Щасливого життя штовхає людей», на жорстокість (О. Козуля).

5. Хочеться, щоб діти були мандрівниками й творцями в цьому світі (В. Сухомлинський).

6. А далі й не встежиш, як почнуть щодня розквітати весняні квіти (О. Копи-лейко ).

Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними:

1. Раптом виявилося, що Павца - великий винахідник-конструктор (О. Копиленко).

3. Нехай же всі іхро те почують, що розповів Дніпро мені (П. Ребро).

4. Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? (А. Малишко).

6. Я б так хотів, щоб ти була щаслива (М. Луків).

7. Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту (Нар. творчість).

Складнопідрядні речення з підрядними означальними:

2. Зорею станьмо для людей отих, яких на світі ще нема живих (В. Швець).

5. Бджола виповзла з вулика, посиділа на його вологій приступці, умилася холодною росиною, що Скотилася з дашка (В. Яворівськиіі).

II.

1. Недарма кажуть, що пожежі легше запобігти, ніж її гасити. [...], (що...).

2. Усі ми маємо добре усвідомити, що мир — це терпимість і злагода, взаємна повага і співпраця, ненасильство у стосунках між людьми, відносинах між державами й народами. [...], (що...).

3. Людство не може більше допустити такого колективного самогубства, як світова війна, і зобов’язане зробити все, щоб виключити силові методи з практики відносин між державами. [...], (щоб...).

II. Дорогими для мене стали схили Дніпра, де колишуться віти закоханих мрій (означальне). [...], (де...). Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю (з'ясувальне). [...], (як...).

III. Києве мій, так хочеться знати, про що ти мрієш весняними вечорами?

«Туристична привабливість України». Унікальну самобутність української народної культури найяскравіше Представляють рушники, вишиванки і писанки, орнаменти яких сповнені своєрідної символіки. Шукачі природної краси знайдуть багато неперевершених пейзажів в Карпатських чи Кримських горах, в долинах річок Дніпро, Південний Буг, Сіверський Донець, Десна та решти дрібніших річок. Заповідники, заказники, ліси, степи, озера, ставки, море і навіть власна пустеля мають свої мальовничі куточки Й принади для спостережливого ока. Залишки стародавніх поселень, укріплень, фортець і замків. Унікальні палаци. Відомі дендропарки. Неповторна церковна архітектура, що збереглася після нищення чи вже заново відбудована по містах, містечках і селищах. Епохальні нашарування архітектурних стилів у великих містах. Художньо-мистецькі скарби минулого зберігаються в музеях, а сучасне мистецтво чекає своїх поціновувачів у галереях, салонах, книгарнях, театрах, на відкритих вечорах тощо.

1. ((Приснилося)), що (я) ((вернувсь)) додому ( О. Довженко).

2. (Я) ((нароодився)) на землі від батьків, що орять землю (Д. Павличко).

3. ((Но встигають збагнути)) (сини), що матері не нічні (В. Юхимович).

Щирістю, розкішшю, ра'дістю, піччю, ніччю, ніжністю, любов’ю, педаллю, мораллю, областю, діагоналлю, ко-і;рйстю, каламутно,, сухістю.

1. Там, де українці, там завжди мистецтво (/О. Липи).

2. Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами (Л. Костенко).

3. Може, там, де зоря, мрій зірву досхочу (Г. Овсієнко).

4. Нехай гнеться лоза, куди вітер погне (С. Руданський).

5. Там, де ти колись ішла, тиха стежка зацвіла (Б. Олійник).

6. Де щастя упало, там і приятелів мало (Пар. творчість).

Куди голка, туди й нитка.

Куди ніч, туди й день.

Куди серце лежить, туди й око глядить. Де відвага, там і перемога.

Де свої б’ються, хай чужі не заважають. Де згода панує, там і горе танцює.

Де м’яко стелять, там твердо спати.

Де рідний край, там під вербою рай.

1. Уночі, як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле, вийди на Дніпро (Я. Тичина).

2. Та в порожнечі нам блукати, аж поки ми тягар того хреста донесемо до нашої Голгофи (І. Качуровський).

3. Поранилась, скривилася хмаринка, коли із вітром юним пустувала й на заході шовковою хустинкою кривавий пальчик тихо витирала (Г. Дудка).

4. Щойно за Дніпром виткнулося сонце, в Січі раз, і вдруге, і втрете стрельнула гармата (П. Папч ).

5. Тільки-но вдарять у лісі морози, засинають у барлогах ведмеді (І. Соколов-Микитов).

6. Щоразу, коли я дивлюся на зелені мережива полезахисних лісосмуг на лапах, мені пригадуються радісні голини нашої праці (В. Сухомлипський).

1. У мене перехопило подих (коли?), щойно атракціон рвонув угору.

2. Я швидко навчився кататися на скутері (з якого часу?), після того як батько пообіцяв мені його подарувати.

3. У концертній залі стало тихо (в який момент?), як тільки на сцену вийшов соліст.

4. Тоді ми зможемо купити новий принтер (коли?), коли перевиконаємо план удвічі.

5. Потрібно докласти багато зусиль (коли?), перш ніж майстерно оволодіти професією.

6. Туристи вирушили в дорогу (коли?), доки сонце ЇМ не сіло за обрій.

1. Ледве сонце сховалося за хмарами, квіти стали менш барвистими.

2. Удень, коли світило сонце, лід вигравав у його промінні міріадами іскор.

3. Поки у хаті всі засинали, я навшпиньках виходив на вулицю.

4. Після того як текст листа відреагували, його переслали електронною поштою.

5. Як тільки закінчилася доповідь, лектор почав відповідати на запитання.

II. Якою холодною здається вода рано-вранці, коли повітря вже нагрілося.

[ ], (коли ...).

Увечері, як потягне холодком, купатися влітку особливо приємно.

1. Усі дерева, що росли над водою, вдяглися в зелене вбрання (За Олегом Ольжичем).

2. Там, де річка перетинає давнє кристалічні породи, над її стійким правим берегом височить велика кам’яна брила (За Г. Скурлатом).

3. Коли люди перестають читати, вони перестають думати (За Д. Дібро).

4. Поки дрімає в місті темний вітровій, стежками лісовими ходить сон (За М. Сингиївським).

5. Над озером, де плачуть верби, стоїть вродлива мавка чорпоброва (За. Л. Забаштою).

6. Коли ще тільки має скреснути річка, прилітає маленькі пташка (За В. Парломепком).

Центральний парк міста (села) — вільний простір для відпочинку молоді Парк має бути не тільки місцем, де ростуть дерева, кущі та квіти, де продаються напої, морозиво та інші смаколики, де за гроші пропонуються різні атракціони, а й простором для різноманітного дозвілля людей різних поколінь. Молодь віддає перевагу активному відпочинку, тому прекрасним рішенням було б обладнання спортмайданчиків: для ролерів, скейтбордистів, скелелазів, тенісистів, волейболістів тощо. Звивисті доріжки не тільки прикрашають загальний вигляд парку, а й дозволяють збільшити їхню загальну довжину, що важливо для любителів ранкових чи вечірніх пробіжок. Прекрасно мати в парку численні лавки, альтанки, бесідки, де можна зустрітися з друзями й поспілкуватися. Відкрита естрада, де могли б тренуватися музики, аматори й актори-початківці, теж не пустувала б. Центральний парк має пропонувати відвідувачам гідний простір для спілкування, бути безпечним, доглянутим і багатофункціональним.

1. Григорій намагайся забутися, особливо в години дозвілля, коли спостерігав зовнішній світ.

2. Коли Іван Франко писав про молодого В. Винниченка, щиро-радісно вигукнув: «І звідки ти такий узявся?»

3. Коли подорожні перейшли довгим дощем мостом через Дніпро, вони обернулись назад і поклали три земних поклони сотому місту.

Ольжин, доньчин, доччин, ївжии, онуччин, Мелешчин, свекрушин, Надіїн, Соломіїн, товаришів, лікарів, школярів, оленів.

4. Що довше стояв на носі катера, пильно та незворушно вдивляючись у манливі береги, то ближчою і зрозмілішою починала видаватися йому ріка. (Що ...), [то ...].

1. Сонця так багато, що аж небо побіліло від нього (Олесь Гончар).

2. Скільки хвиль у бурхливому морі, стільки співів у серці моїм (Леся Українка).

3. Треба так звалити Дерево, щоб кряжиста дубина, гуркнувши на землю, не зламала і не пошкодила інших дерев (В. Близнець).

4. Хмари повзли так низько, що перехожі несподівано виринали з них і так само несподівано тонули (В. Самоненко).

5. Тарас був такий схвильований, що йому аж перехоплювало подих (В.Ткаченко).

6. Голос так дзвенить, плете шовки-узори, що серце завмира (Ж Малишко).

1. У лісі поволі смеркало, немов чиясь невидима рука насувала на нього шайку (Марко Вовчок).

2. Людина прагне до щастя одвічно, як ріки з долини (М. Нагрибіда).

3. Кострубаті й присадкуваті верби міцно чіплялися оголеним корінням за землю, немов хижий птах загнав пазури в здобич (М. Коцюбинський).

4. Між мозолями сині розколини, наче між горами сині ріки (Д. Павличко).

5. Довгим ключем пливли по небу хмари, як журавлі у вирій (М. Стельмах).

6. Весна торкається крихкого снігу, мов силу пробує свою вона (В. Ткаченко).

1. Що довше я спілкувався в соціальних мережах, тим менше часу залишалося на живе спілкування.

2. Молодий півмісяць, наче сяючий серп у вправних руках жниці, виднівся на горизонті.

3. Пресконференцію було підготовлено настільки ретельно, що жодна хвилина не була змарнована.

4. Дніпро лежав перед ними, наче намальована чарівним пензлем картина.

5. Цвіте липа так буйно й барвисто, що вся вулиця потонула в духмяній'піняві її квітів.

II. Варіант Б.

1) На картині І. Роп’яника «Вечір над Дністром» край неба палає, віддзеркалюючись у воді, наче розпечена лава розтеклася по обрію.

2) Сонце заховалося за хмару, визираючи одним оком, ніби воно підглядало за своїм двійником, що пірнув скупатися в річку, лишивши по собі променистий слід.

3) Вітер-затих, річка приборкала течію, вся природа принишкла, ніби все довкола затамувало подих від по-казковому прекрасного прощання сонця із днем.

1. Дитячі голоси - як дзвіночки (М. Коцюбинський).

2. Стежка» неначе лоза виноградна, пнеться по білій стіні гори (Д. Павличко ).

3. Мамина усмішка - як сонце (Із журналу).

4. Мамина усмішка, як сонце, зігріває нас (Із журналу).

5. Роса посипалась, як дощ (Олесь Гончар).

6. Гори наче линуть у небо чистим» легким візерунком (Леся Українка).

7. Ніч - наче озеро в берегах неба (М. Коцюбинський).

Складнопідрядні я підрядними порівняння:

1. Неначе ліхтар Діогена, над вічністю місяць висить (П. Харченко).

3. Вже вростає в історію літо, як у рани вростає сіль... (О. Пухонська). Складнопідрядні з підрядними способу дії и ступеня:

2. Чим більше темніло, тим вітер, здавалося, дужчав (М. Коцюбинський).

4. Поза хатами тяглися виноградники на всі боки, скільки можна було бачити оком (І. Нечуй-Левицький).

5. Гострі іскорки сиплються донизу так, як навесні пелюстки з розквітлої черешні та вишні (Є. Гуцало).

Пишемо, можемо, ричимо, муркотимо, бурмотите, буркочеш, гуркочеш, белькочете, бачимо, волочите, стелеш, скисаймо, косите.