ГДЗ Українська мова 9 клас. Підручник [Заболотний В.В. Заболотна О.В] 2017

1. Хочеться в дитинство повернутись, щоб з крипти неба зачерпнути (Є. Гуцало).

[ ], з якою метою? (щоб ...).

2. Де був колись бір, стало велике село Бірки (Д. Марний).

(Де ...), де? [ ].

3. І скрізь, де тропа моя в’ється, лишав я частиночки хмари (Д. Лицепко).

[... , де? (де ...), ...].

1. Ранньої пори він мандрував на околицю села, коли сонце ще тільки підкочувалося до верховіть.

2. Коли сонце ще тільки підкочувалося до верховіть, ранньої пори він мандрував на околицю села.

3. Ранньої пори, коли сонце ще тільки підкочувалося до верховіть, він мандрував на околицю села.

1. ((Люблю)), коли із неба (місяць) круторогий туманно ((дивиться)) в вікно (В. Сосюра).

3. Змалку його ((обступали)) білі (стіни), на яких ((висіли)) вишиті маминими руками рушники (І. Цюпи).

4. (Він) ((постукав)) у віконце, щоб (мати) ((відчинила)) йому двері, ((прислухався)) до її ходи (М. Стельмах).

5. Якщо комусь ((дано)) (слово), то обов’язково ((дається)) і його (відчуття) (Г. Овсієнко).

6. (Той, хто) зневажливо ((ставиться)) до рідної мови, ((не може)) й сам викликати поваги до себе (Олесь Гончар).

7. ((Могутній)) той (народ, який) ((має)) синів, об’єднаних любов’ю до Вітчизни (Я. Силенко).

1. Бджола летить, де мед пахтить (Нар, творчість).

2. Там, де в росах стелиться трава, ти ходиш над рікою таємниче (В. Грінчак).

3. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує (Нар. творчість).

4. На початку жовтня ледве помітною стежкою, яка звивалася між старезних дубів, ішла дівчина років тринадцяти (О. Донченко).

5. День був прозорий, чистий, наче щойно вискочив з небесної ванни.

6. Рано-вранці, коли в селі позіхає ледащий туман, на лужок із полотном на плечі приходить господиня (М. Стельмах).

7. Хто має розум, той не їде зимою возом (Нар. творчість).

1. Сонце висушило блискучі сльозинки, які ще ранком котилися по пелюстках і по листячку (Н. Романович-Таченко).

2. Віддайте мені мову, якою мій народ мене благословив (Л. Костенко).

3. Свою хату не міг би уявити без подвір’я, що навесні заростає споришем (Є. Гуцало).

4. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців (О. Довженко).

5. Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? (А. Малишко).

6. Його очі розшукують дві чорні тополі, за якими на блакиті легенькою парою струмує світанок (М. Стельмах).

7. А там, де сонце торкнулося вершечків дерев, листя спалахнуло злато-зелейим вогнем (М. Коцюбинський).

1. [ ], (які...).

2. [ ], (якою ...).

3. [ ], (що ...).

4. [... (що ...), ].

5. [ ], (як ...)?

6. [ ], (якими ...).

7. [... там, (де ...), ...].

Коли в мене виростають крила

Ні для кого не секрет, що я люблю малювати. Це заняття по-справжньому захоплює мене, а коли все вдається, то почуваюся так, ніби в мене виростають крила: неймовірне піднесення і щастя переповнюють вщерть, і ніг під собою від щастя не чую. Тому весь, свій вільний час я присвячую олівцям і пензлям. Це наче мисливська гра: чи вдасться піймати пензлем цю лінію, цей відтінок, той вигин чи оцю зморшку. Я не прагну створити шедевр, тому що мене цікавить процес, а не результат. Але з часом, коли вправність моя досягне майстерності, я зважуся на щось унікальне. Варіант Б. Художня розповідь.

Думають думу старі вітряки

Зараз не так просто надибати старий вітряк, бо вже давно ніхто ними не користується за призначенням. Хіба що деколи реставрують залишки цих дідуганів, щоб привернути увагу туристів. Така реставрація має не тільки туристичний, а й історично-виховний сенс. Не тільки на малечу справляє враження розмах гігантських крил, а і дорослих захоплюють артефакти минулого. Думають свою таємничу думу старі вітряки, зосереджено медитують, поскрипуючи коліщатками. Багато вони бачили і чули за свій вік, та не можуть розповісти, тому що мови їхньої вже ніхто не розуміє.

У дощі вдягаються тополі

Зажурилися тополі, бо заблукала їхня доля. Та знайшлася прудка Осінь, щоб розвіяти їх сум. Тільки-но примчавши з чергового показу мод, вона притягнула у валізах чимало новомодного краму. Не довго думаючи, вона розпакувала речі і відразу запросила до салону стиляг. Пропонувала яскраві барви, відвертий крій і мереживне павутиння. Та зажурені тополі вибрали дощі, довгі і прозоро-сизі, розплатившись за них своїми золотими косами.

Замітає день свої сліди

Ясний сонячний день приходить з обіймами і розтікається по всіх усюдах, плекаючи гарний настрій. Своєю всеохопністю він відвертає увагу від стрімкого плину часу. Він потайки замітає свої сліди, щоб непомітно — через сутінки — поступитися місцем вечору і, не прощаючись, залишити нас до завтра. Заскочені зненацька, нам буде ніколи сумувати за ним, бо за обережним поступом сутінок й широкими кроками вечора ступає глибока ніч зі сном на плечі, який стрибає нам на повіки, огортає млявістю і несе світ-за-очі у царство відпочинку.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Де багато пташок, там нема комашок. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Хто в липні спеки боїться, тому взимку немає чим погріться.

Куди серце летить, туди й око глядить. Вівсяна каша хвалилась, ніби вона з маслом родилась.

Щоб багато знати, треба багато читати.

1. Дивлюся на берізоньку в зажурі, що виросла самітньою на мурі.

[...], (що ...).

Реч. розповів., неокл., складпідр, 2 наст., спол. слово що, кома.

головне, просте, пошир., односкл.

II — підрядне, просте, пошир., двоскл.

їй теж потрібно рідної землиці, бо там вона не витримає бурі.- [...], (бо ...). Реч. розповів., неокл., складпідр., 2 част., сполучник підрядності бо, кома.

I — головне, просте, пошир., односкл.

II — підрядне, просте, пошир., двоскл.

2. Я у такому віці, що якраз було б чудово зупинити час. [...], (що ...). Реч. розповід., неокл., складпідр., 2 част., сполучник що, кома.

I — головне, просте, пошир., двоскл.

II — підрядне, просте, пошир., односкл.

Та він скоряється лиш нашим дітям, що завжди прагнуть перегнати нас. [...], (що ...).

Реч. розповів., неокл., складпідр., 2 част., спол. слово що, кома, ф— головне, просте, пошир., двоскл.

II — підрядне, просте, пошир., двоскл.

Орудний відмінок однини (ким? ним?): мечем, дощем, вів'чарем, калачем, футляром, плащем, пригорщею, пластирем, кручею, грушею, столяром, ювіляром, господарем, шахтарем.

1. У барвінку купали немовлят, щоб росли здоровими та щасливими (Із журналу).

2. Йому здавалося, що їхатимуть цілу вічність без кінця і краю (О. Досвітній).

3. Коли навесні прилітають лелеки минулого, чую чужі голоси (В. Савченко).

4. Над ставком, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево, немов на повітрі ворушились якісь пасма тонких золотих ниточок (І. Нечуй-Лекицький).

5. Вони танцювали доти, поки зовсім потомилися (І. Нечуй-Левицькии).

6. Пробач мені, серпневий степе, тому що завинив, здається, знов і на побачення до тебе я не зібрався, не прийшов (В. Крищенко).

II. Я швидко завантажив нову програму на планшет, який мені подарували на день народження.

Я швидко завантажив нову програму на планшет, щоб можна було швидко віднайти потрібну інформацію.

Я швидко завантажив нову програму на планшет, хоча вона мені й дуже потрібна.

Я швидко завантажив нову програму на планшет, бо часу було обмаль.

Я швидко завантажив нову програму на планшет, так що тепер зможу будь-коли зробити нові креслення.

Я швидко завантажив нову програму на планшет, аби користуватися нею за будь-яких умов.

Я швидко завантажив нову програму на планшет, щойно випала слушна нагода.

1. Прийде час, коли наука випередить фантазію (Щуль Берн).(складнопідрядне часу).

2. Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив (Сократ). (складнопідрядне мети).

3. Будь-яка праця стає творчістю, якщо ти вкладаєш у неї душу (В. Сухомлинський). (складнопідрядне умови).

4. Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні (Г. Сковорода), (складнопідрядне умови).

5. Людина, яка не вміє мовчати, не вміє й говорити (Ірина Вільде). (означальна підрядна частина).

6. Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (В. Голобородько). (складнопідрядне умови).

7. Слово, яке йде від серця, завжди проникає в серце (Нізамі). (з'ясувальна підрядна частина).

II.

1. Першим українським князівством, яке наприкінці XI століття відокремилося від Києва, було Галицьке.

2. Цей могутній володар, який повелівав Києвом і «закривав на замок» свої рубежі від Угорщини та Візантії, мав великий авторитет на міжнародній арені.

1) [ , (яке ...), ...].

2) [ , (який ...), ...].

Підрядна частина мети:

3. Місце для ночівлі ((вибрали)) на узвишші, аби вітром ((здувало)) мошву та комарів (В. Малик). Підрядна частина причини:

1. У цьому суєтливому поспіху (ми) ((погубили)) прекрасні слова, тому що (вони) раптом ((стали непотрібні)) (С. Пушкін ).

Підрядна частина, допусту:

6. (Усі) ((мовчали)), незважаючи на те, що (ніхто) ((не спав)) (Олесь Гончар).

Депутата, кінотеатру, Парижа, Єгипту, кисню, морозу, Пирятина, батальйону, лимона, чагарника, кілометра, конуса, , інтелекту, барабана, антобуса, інституту.

1. Мені дуже сподобався фільм «Поводир», у якому одну з ролей майстерно зіграла Джамала. (складнопідрядне з означальною підрядною частиною).

2. У липні я з батьками побував в Одесі, де проходив міжнародний кінофестиваль. (складнопідрядне з означальною підрядною частиною).

3. Мене вражає талант автора й режисера Рассела Кроу, чий фільм «Шукач води» нещодавно вийшов на екрани. (складнопідрядне з означальною підрядною частиною.

1. Сет - одна партія у грі в теніс. Для перемоги в сеті потрібно виграти не менше як шість геймів. - Сет - одна партія у грі в теніс, у якому для перемоги потрібно виграти не менше як шість геймів.

[ ], (у якому ...).

2. Я люблю фолк-рок. Фолк-рок поєднує музичні елементи року та сучасного міського фольклору. - Я люблю фолк-рок, який поєднує музичні елементи року та сучасного міського фольклору.

[ ], (який ...).

3. Завдання серфінгіста - піймати хвилю й проїхати на її гребені на спеціальній дошці лежачи або стоячи. Хвиля йде до берега. - Завдання серфінгіста -піймати хвилю, що йде до берега, й проїхати на її гребені на спеціальній дошці лежачи або стоячи.

[ , (що ...), ...].

4. Гомін гірських потоків вривався у відчинене вікно. Гірські потоки бігли вниз, підхоплюючи все на своєму шляху. - Гомін гірських потоків, які бігли вниз, підхоплюючи все на своєму шляху, вривався у відчинене вікно.

[ , (які ...), ...].

5. На вулиці міста Переяслава й досі росте акація. Акацію посадив Т. Шевченко зі своїм другом Козачковським. - На вулиці міста Переяслава й досі росте акація, яку посадив Т. Шевченко зі своїм другом Козачковським.

[ ], (яку ...).

1. На повітряній кульці були дуже гарно намальовані червоні вуста, то усміхалися (І. Калинець).

2. На станції, де сходилися залізничні колії', було багато пасажирів (В. Бойко).

3. Над містом стояло розпечене сонце, яке швидко доїдало рештки тумапу (В. Шевчук).

4. Поезія - це чудоіз чудес, яке бринить у Всесвіт звуком кожним (Г. Дудка).

5. На шляху під високим вузлатим шатром дерев, під яким, перегойдуючись, тріпотіло низьке небо, замаячила самотня постать (М. Стельмах).

6. І той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою (В. Сосюра).

1. На офіційному сайті Міністерства освіти і науки України Олексій прочитав інформацію, що пояснювала сучасні умови вступу до вишів.

2. Після авторалі, яке відбувалося за містом, ми радісні повернулися додому.

3. Доступ до закритих бібліотечних фондів надається тим відвідувачам, які мають спеціальний дозвіл.

4. Першу партію продукції, яку поспіхом доставили зранку, відвантажено за кордон.

5. На електронну адресу, яка вказана на сайті, потрібно надіслати скановану копію свідоцтва про народження.

Варіант А.

Безкрайній Всесвіт, в якому ми губимося, наче піщинки, сам може бути піщинкою в якомусь ще більш неосяжному просторі. Літній ранок, який асоціюється з канікулами і теплом, завжди обіцяє щось цікаве. Справжньої дружби, що поєднує щирі серця, не може бути забагато. Швидкоплинна юність, яка не знає свого щастя, марить про доросле життя.

Варіант Б.

1. [займ.], (с. с. чиї...). Той вільний розважатися, чиї справи вже зроблено.

2. [ім.], (с. е. де...). Казкарі люблять розповідати про чарівний ліс, де живуть надзвичайні істоти.

1. Аркуші наперу, що списані дрібним почерком, устигли пожовкнути.

2. Земля, яку скропив легенький дощ, відпочивала після тижневої спеки.

3. Огорожа, яку встановили ще наприкінці століття, потребує замінні.

4. Мисливці тихо підійшли до греблі, що була обсаджена вербами.

5. Човен, який перекинуло під час бурі, гойдався на хвилях.

1. Сама ж місцина, де розташувалася Лісова Гута, напрочуд гарна (П. Дорошко).

2. Обминувши луг, що вкрився міддю, слід до хати губиться в бору (М. Стельмах).

3. Два деркачі, що почали перегукуватися в траві над Десною, раптом притихли... (О. Довженко).

4. Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день (Л. Костенко).

На порозі осені

Рання осінь з її розкішною палітрою барв і нестримністю контрастів багатьох митців надихала на шедеври. Її щедра краса, яка зачаровує своєю достиглою відвертістю, варта пензля, поетичних рядків, акордів і решти художніх засобів в арсеналі мистецтва. Картина Тараса Приступи вражає своїм оптимізмом і контрастною грою тіні зі світлом. Він зупиняє нас на межі між літом і осінню. Звивиста дорога без початку і кінця ніби переводить нас із сонячного, сповненого зелених відтінків, літа до притіненої золотої осені. Вона ніби дарує нам фантазію про те, як «виїхавши з літа» ми обертаємося назад. Цей погляд — із осені в літо, коли ми вже переступили межу, яка їх розділяла, і літо неминуче лишається позаду, хоча спогади про нього ще живо стоять перед очима.

Цінна бандероль, небезпечний накип, сильний біль, страшне цунамі, гіркий полин, цінний Псалтир, могутній Сибір, нескінченний путь, виняткова розкіш, сильна мігрень, гарний шампунь, красивий тюль, стигле авокадо, рожевий фламінго, в’їдлива цеце, центральна авеню, яскравий какаду, кумедний шимпанзе, тепле Кашне.