Реферати з географії

Людина ще мало знає про океан, хоч багатства його відомі давно. Океан здавна годував людей, даючи їм рибу, молюсків, водорості. З морської води добувають сіль. Людина знає, що океан населяє безліч тварин і рослин. Але й тепер відкриває все нові й нові види мешканців морських глибин.

Тепер в океані мешкає більше 160 тисяч видів тварин та приблизно 10 тисяч видів водоростей. Це число постійно зростає, оскільки при дослідженнях в океані регулярно виявляються нові види та різновиди тварин і рослин.

Біологічні ресурси. Усі живі організми, які людина використовує для власних потреб, називають біологічними ресурсами.

Океан населений організмами нерівномірно: найбільш щільно населені його прибережні частини з невеликими глибинами, що добре освітлюються і прогріваються сонячними променями. Глибини океану населені менш щільно, але і там є життя, хоч не рослинне.

Світовий океан настільки великий, що іноді в ньому знаходять рідкісні види тварин, які вважались зниклими ще в давні геологічні епохи. Наприклад, в Індійському океані в районі Коморських островів був пійманий у сітку живий представник кистеперих риб — целакант; це була сенсація XX століття. Вважалось, що представники цієї групи повністю зникли ще 100 млн років тому.

Вивченням морських організмів займається спеціальна наука — гідробіологія. Вона поділяє весь органічний світ Світового океану на три групи:

планктон — організми поверхневого шару води, що пасивно переносяться хвилями і течіями;

нектон — організми, що мешкають у товщі води й активно пересуваються;

бентос — організми, які мешкають на дні моря.

Крім того, важливими організмами в океані є бактерії. Вони мешкають в основному на поверхні різноманітних крихт у товщі води, а особливо Полюбляють мулисте дно. Світ океанів і морів класифікується також за родом, видом, мешканням.

Сьогодні Світовий океан дає людству лише 2% продуктів харчування. Але харчові ресурси його значно більші. В океанах знаходиться 43% біомаси всієї планети, рибних ресурсів — приблизно 200 млн тонн. Величезні ресурси молюсків, ракоподібних, водоростей, зоопланктону. Але зараз 80-90% вилову становить риба, приблизно 6% — безхребетні, 4% — водорості та 1% — морські ссавці: кити, ластоногі (у суворо обмеженій кількості),

Біологічні ресурси океану розподілені його акваторією нерівномірно. Зараз промисел біологічної продукції моря ведеться не лише у вузькій прибережній смузі, а й у відкритому океані. Але все-таки у прибережній смузі добувається 95-97% морської риби та безхребетних тварин. Велика кількість морепродуктів у шельфовій зоні пояснюється сприятливими умовами для високої біологічної продуктивності. Основними об’єктами морського рибальства е анчоусові, оселедцеві, тріскові, скумбрієві, тунцеві, ставридові та камбалові. Промислове значення мають також морські 1 їжаки» зірки та трепанги.

Південна півкуля та північна частина Тихого океану — основні райони полювання на ще одну цінну океанську тварину — кита. У 60-х рр. добування китів було особливо активним. Нині воно регулюється. Тому є підстави сподіватися на збереження від винищення цих ссавців. На і узбережній частині морів багато різноманітних птахів, які теж мають промислове значення.

Світовий океан дуже багатий на різні харчові ресурси. Але все це не означає, що його біологічні ресурси можна використовувати безконтрольно. Внаслідок інтенсивного промислу за останні роки запаси багатьох найважливіших риб досягли критичної межі.

Мінеральні ресурси. Світовий океан відігравав і продовжує відігравати важливу роль у суспільному виробництві та житті людини, в усіх процесах, що відбуваються у географічній оболонці. Він приховує в собі величезні запаси мінеральних ресурсів, які поки що використовуються недостатньо.

До мінеральних ресурсів океану відносять корисні копалини прибережної зони океанів і морів, глибоководної частини шельфу і материкового схилу. Якщо на суходолі багато джерел мінеральної сировини бідніють, то в океані запаси деяких металів, як то марганцю, кобальту, цирконію щороку зростають на величину, більшу від величини їх річного використання людством.

Уже сьогодні різні види корисних копалин видобувають із дна океанів і морів. Це стало можливим завдяки технічному прогресу: побудові плавучих бурових платформ і спеціальних суден, підводних апаратів, спеціальних драг, підводних шахт.

Розсипними родовищами називають нагромадження дрібних уламків гірських порід або рудних мінералів, що за кількістю, якістю й умовами залягання придатні для промислового використання.

На пляжах, у лагунах, у прибережній зоні моря та на шельфі відкладаються розсипи алмазів, золота, платини, каситериту, ільменіту, магнетиту, янтарю (бурштину). Величезні запаси залізо-марганцевої конкреції, фосфоритові конкреції, кам’яне вугілля, мідно-нікелеві руди, ртутні руди залягають на глибинах від 100 до 7000 м.

Нині поблизу берегів більш ніж 50 країн виявлено промислові запаси нафти й газу. Морські родовища нафти забезпечують 25% світового видобутку, а до кінця нашого тисячоліття ця цифра подвоїться. Видобування нафти й газу ведеться переважно з бурових платформ. Розвідку на нафту й газ здійснює в своїх водах понад 100 країн.

Морська вода — єдине джерело добування брому, де його у 8 разів більше, ніж у земній корі. З морської води добувають також калій та йод.

Енергетичні ресурси. Енергетичні ресурси океану — це ресурси, що здатні виробляти електроенергію обертанням турбін генераторів безпосередньо в морі. Тобто використання енергії течій, припливів, хвиль, вітру, перепаду температур води на глибині — усього, що може обертати лопаті турбін.

Океанічні та морські течії — це гігантські потоки, ширина яких досягає сотень і навіть тисяч кілометрів.

Великі енергетичні ресурси криються в припливам І відпливах, які мають максимальний рівень біля берегів океанів. Спеціалісти підрахували, що енергія припливів у 2000 разів перевищує енергетичний запас усіх річок світу за календарний рік. Але припливні електростанції (ПЕС) технічно можна будувати лише там, де рівень між припливами і відпливами більше 5 м.

Ще одне цікаве джерело електроенергії — енергія хвиль. До реалізації проектів наблизились дуже багато країн, але всі проекти базуються на розрахунках потужності фронту хвилі. Чим більше хвиля» тим краще. Проте вартість електроенергії хвильових станцій у 5-8 разів вища від теплових і атомних. Наприклад, у Японії понад 300 буїв і маяків живляться електроенергією хвилевих станцій.

Енергія вітру в океані та морях використовується з незапам’ятних часів, коли з’явилися перші парусники. І хоча з середини XIX ст. парусні судна почали поступатися пароплавам, згодом теплоходам, дизель-електроходам і атомоходам, в останні роки (через високі ціни на нафтопродукти) позначилася тенденція повернення до парусних транспортних суден, які до того ж практично не забруднюють води морів і майже не поступаються швидкістю дизель-електроходам (до 22 вузлів).

Розроблені проекти будівництва на шельфі заток висотних вітряних вишок, на яких буде встановлено двигуни, що вироблятимуть не тільки електроенергію, а й водень.

З точки зору економічності вітрове енергетичне устаткування має найбільшу перспективу.

Термальну енергію моря вже почали використовувати у тропічних широтах океанів і морів. Джерелом електроенергії є різниця температур води на поверхні та в її товщі. Причому ця різниця повинна бути не меншою 20°С, та ще й в інтервалі глибин до 100 м. Тому найбільш придатними є акваторії між 20° пн. ш. і 20° пд. ш.

Принцип дії таких електростанцій полягає в тому, що теплу воду закачують у плавучу електростанцію, де вона нагріває рідину, яка випаровується, будучи герметично закритою при невисокій температурі, і виривається на лопаті турбіни. Після того, як пара прокрутила турбіну, вона трубами відводиться у холодний шар води, де знову конденсується у рідину. Такі електростанції з’явилися на початку 80-х рр. спочатку біля Гавайських островів, потім на островах Амамі в Японському морі. Будуються такі електростанції в Бразилії та деяких країнах Африки. Запаси термальної електроенергії у Світовому океані становлять 30000 млрд кВт.

Важка вода — це ізотопний різновид води, в якій звичайний водень заміщений важким воднем. Важкою її назвали тому, що вона справді важча від звичайної води. І хоч її частка у Світовому океані становить 1/5600, цього достатньо, щоб заповнити улоговину Чорного моря.

Світовий океан мав величезні мінеральні, біологічні та енергетичні ресурси. Деякі їх різновиди практично невичерпні або поновлювані. Світовий океан широка і складна сфера діяльності людини, що потребує правового регулювання як в інтересах усього світового загалу, так і окремих країн.

Води Світового океану забруднюються шкідливими для життя речовинами, що потрапляють у нього з атмосферними опадами, з промисловими й побутовими відходами річкового стоку, внаслідок видобування й перевезення нафти, стікання мінеральних добрив і отрутохімікатів з сільськогосподарських полів. Серед них найнебезпечніші — фосфати, нітрати, що використовуються в сільському господарстві як мінеральні добрива, та отрутохімікати, що застосовуються для боротьби зі шкідниками І збудниками хвороб. Деякі отрутохімікати надзвичайно стійкі, а тому розносяться течіями по всьому Світовому океану.

Щорічно у Світовий океан виноситься до 900 км3 вод, забруднених ртуттю, свинцем, фосфором та іншими речовинами. Як правило, вони токсичні і, нагромаджуючись у клітинах, передаються харчовим ланцюгом від нижчих до вищих організмів і аж до людини. Значне їх нагромадження в клітинах призводить до отруєння або загибелі морських тварин.

Щорічно у Світовий океан скидається до 10 мли тони нафти і нафтопродуктів.

Значну екологічну проблему становить безконтрольне поховання на дні Світового океану радіоактивних та інших високотоксичних відходів. Запливаючи далеко від місця зараження, риба стає носієм радіоактивного забруднення.

Моря та їхні узбережжя захаращуються сміттям. За підрахунками англійських учених, щодня у Світовий океан із суден викидається 6,8 млн металевих, 0,64 млн паперових, 0,46 млн пластмасових предметів.

Боротьба за чистоту океану набуває глобального масштабу. Здійснюється міжнародний контроль за станом океану, діє система штрафів за забруднення акваторій. Більшість торговельних і риболовецьких суден оснащені ємностями для утилізації сміття і нафтових відходів. У портах вони здаються на перероблення. Застосовуються механічні (базуються на відсіюванні забруднень через фільтри), хімічні (ґрунтуються на застосуванні хімічних реагентів, що сприяють випаданню в осад колоїдальних і частково розчинених речовин), біологічні методи очищення (полягають у бактеріальному очищенні води).

Упродовж багатьох років фахівці різних напрямків розробляли єдину конвенцію морського права. У ній закріплено порядок і міжнародні правила всебічного використання Світового океану, живих і мінеральних ресурсів. Згідно з конвенцією держави, береги яких омивають моря, мають ширину територіальних вод до 12 миль. Далі, до 24 миль від берега, — прилегла зона, над якою держава здійснює митний та інший контроль. За нею, до 200 миль — розширена економічна зона, де встановлено особливий правовий режим. У цій зоні прибережна держава має суверенні права на розвідку, розроблення і збереження біологічних і мінеральних ресурсів, а також на інші види економічного використання водних просторів морів та їхнього дна. Конвенцію з морського права підписало понад 120 країн.

Охорона вод Світового океану має національний, регіональний і міжнародний аспекти. Водночас проблема охорони морського середовища є проблемою міжнародною, оскільки море — це знаряддя праці всіх народів світу.

Як вважають учені, концепція охорони і раціонального використання природних ресурсів Світового океану має включати заборону скидання

нечистот у воду, створення служби охорони берегової зони, контроль за виловом риб і тварин, створення морських заповідників, заказників, національних парків, визначення допустимих концентрацій забруднення, відновлення природних ресурсів, екологічну освіту населення.

Отже, якщо людство не виробить механізму глобальної охорони Світового океану, він може стати мертвим.