Реферати з географії

Якщо уявити поверхню планети без океанічних вод, то на ній чітка виявляться найбільші нерівності: материки та океанічні западини. При цьому і на материках, і на океанічному ложі будуть чітко виділятися основні форми рельєфу — гори та рівнини. Якщо говорити про земний суходіл, то горя займають 40% його території, а рівнини — 60%.

Рельєф — це сукупність нерівностей земної кори, незалежно від їх розмірів, форм та походження. Різноманітність рельєфу Землі пояснюється взаємодією процесів, які впливають на формування земної кори. Причому одні з них створюють нерівності рельєфу, а інші спрямовані на Його вирівнювання.

Рельєф, який повністю залежить від геологічної будови (від складу гірських порід, форми залягання їх шарів) називають структурним. В останні роки у формуванні рельєфу велику роль починає відігравати людина. Наприклад, добування вугілля відкритим способом призводить до формування ярів, створення шляхів повідомлення у горах призводить до змінення обліку гірських країн. Усе це сприяє формуванню антропогенного рельєфу.

Тверда земна поверхня має нерівності різноманітного порядку. Великі (планетарні) форми рельєфу — це материки та океанічні западини. Вони є основними елементами рельєфу земної поверхні, що виникають у процесі утворення та нерівномірного розвитку земної кори, відповідають материковому та океанічному типам її будови. Планетарні елементи рельєфу поділяються на форми рельєфу другого порядку — мегаформи. До них відносяться гірські споруди та великі рівнини. У межах мегаформ рельєфу виділяють макроформи. Це гірські хребти, гірські долини, западини великих озер тощо. На поверхні макроформ існують мезоформи — форми, які мають середню величину, та мікроформи — дрібні форми рельєфу з висотою у декілька метрів та менше (маленькі бархани, промоїни).

Рівнини — найбільш розповсюджений тип рельєфу земної поверхні. На суходолі рівнини займають приблизно 60% площі, найбільш великі з них відносяться до платформ та плит. Усі рівнини характеризуються невеликими коливаннями висот та незначними ухилами (схили досягають 5 град.). За абсолютною висотою розрізняють:

— низовини — абсолютна висота їх від 0 до 200 м над рівнем океану (Амазонська);

— височини — від 200 до 500 м над рівнем океану (Придніпровська);

— нагір’я або плоскогір’я — понад 500 м над рівнем океану;

— рівнини, які знаходяться нижче рівня океану, називаються депресіямн (Прикаспійська).

8а характером поверхні рівнини бувають горизонтальні, що мають рівну поверхню, і горбисті, на яких чергуються горби з улоговинами, ярами.

За утворенням розрізняють такі типи рівнин;

— морські акумулятивні. Рівнина з її осадовим чохлом з морських молодих шарів, наприклад Західно-Сибірська низовина;

— материкові акумулятивні. Вони утворилися таким чином: біля підніжжя гір відкладаються продукти руйнування гірських порід, які

виносяться потоками води. Такі рівнини мають невеликий нахил до рівня мори. До них частіше за все відносять крайові низовини;

— річні акумулятивні. Вони утворюються внаслідок відкладання та накопичення пухких порід, які принесені річкою (Амазонська);

— абразійні рівнини. Вони виникли у результаті руйнування берегів хвильоприбійної діяльності моря. Ці рівнини виникають завдяки слабким гірським породам та сильним хвилям, вітрам;

— структурні рівнини. Мають дуже складне утворення. Раніше вони були гірськими країнами. Протягом мільйонів років горн руйнувались зовнішніми силами, інколи майже до стадії рівнин, потім у результаті тектонічних рухів земної кори виникли тріщини, розломи, за якими виходила на поверхню магма. Вона покрила попередні нерівності рельєфу, її ж поверхня залишилась рівною. Це і є структурні рівнини.

Поверхня рівніш, які отримують достатнє зволоження, розчленована річними долинами, складними системами балок та ярів.

Вивчення походження рівнин та сучасних форм їх поверхні має дуже важливе господарське значення, оскільки рівнини заселені та освоєні людиною. Там розміщено багато населених пунктів, густа мережа шляхів повідомлення, великі лісні масиви та сільськогосподарські угіддя. Тому саме з рівнинами доводиться мати справу при засвоєнні нових територій, проектуванні будівництва населених пунктів, шляхів повідомлення, промислових підприємств. У результаті господарської діяльності людини рельєф рівнин може суттєво змінюватися: засипляються яри, будуються насипи, при видобуванні корисних копалин відкритим способом утворюються кар’єри, а навколо шахт виростають створені людиною горби з пустої породи — терикони.

Значну частину дна океану займають котловини, рельєф яких рівнинний. Як і на суходолі, тут наявні ділянки плоскі та горбисті. Дно океанічних рівнин вкрите осадовими породами, які мають товщину у декілька кілометрів, Один з типів рівнин океанів — материкові обмілини. Це частина материка, яка знаходиться нижче рівня океану до глибини 200 м. Материкові обмілини вкриті осадовими, переважно уламковими породами, які принесені річками з суходолу, а також тими, що утворилися при руйнуванні берегів морським прибоєм. Інколи на материковій обмілини простежуються продовження русел річок, які впадають в океан. Це відбувається в результаті опускання ділянок земної кори внаслідок її вертикального підняття. На материковій обмілині Північно-Льодовитого океану простежуються русла Обі, Єнісею, Лени.

На зміну рельєфу рівнин океану впливають:

— землетруси, виверження вулканів, розлом земної кори. Нерівності, які вони утворюють, перетворюються внутрішніми процесами. Осадові породи, що осіли надію, вирівнюють його. Найбільше осадків накопичується біля підніжжя материкового схилу. У центральних частинах океану цей процес відбувається повільно: за тисячу років створюється шар у 1 мм;

— природні течії, які розмивають та переносять пухкі породи, інколи утворюють підводні дюни.